Тісно!
Соломія здивовано читала повідомлення у месенджері:
«Привіт, донечко! Вибач, що лише зараз пишу тобі на те були свої причини. Ми розійшлися з твоєю матірю дуже давно, коли тобі було три роки, і ти, звичайно, мене не памятаєш. Не буду писати, що каюся, відбуваю провину й усе таке. Я пішов до іншої жінки, яку покохав, і не вважаю себе винним. Залишив твоїй матері квартиру, де ми жили, і речі пішов у чому був. Платив аліменти, хоч і невеликі, тож гадаю, що не вчинив підло.
Тепер до справи. Я з новою родиною пять років тому переїхав на ПМЖ до Канади, де й живу зараз. Моя мама, твоя бабуся Наталка Павлівна, категорично не хотіла їхати, після нашого відїзду жила у своїй маленькій двокімнатній хрущовці. Я оплачував їй лікування, утримання й інше, але недавно вона померла. Не мав можливості приїхати попрощатися, навіть на похорон добиратися звідси складно й дорого, хоч живемо досить заможно.
Близьких рідних у мами не було, приїжджати сюди й оформляти спадщину, щоб продати ту квартиру, немає сенсу прибуток буде копійчаний, а клопотів по горло. Тому ми вирішили залишити її тобі. Я оформив усі документи й довіреності, надіслав адвокату. Бабуся перед смертю написала заповіт на тебе. Тобі треба звязатися з ним, він розкаже, що робити. Його послуги вже оплачено, лише треба сплатити місцеві збори й податки. А головне доглядати бабусину могилу, поставити памятник. Це не так дорого в порівнянні з цілою квартирою.
Сподіваюся, розпорядишся цим подарунком розумно. І ще це лише твоє. Твоя мати отримала від мене усе квартиру, аліменти. Її можливий новий чоловік і їхні діти мене не цікавлять. Повторюю: це твоя спадщина.
Будь щаслива, доню. Твій тато Віктор Олегович Коваленко».
Далі були контакти адвоката. Соломія не втерпіла й подзвонила. Їй підтвердили інформацію й призначили зустріч на завтра після обіду. Вона вирішила поки мовчати перед матірю спочатку перевірити все сама.
У маминій двокімнатній квартирі жила ще Марянка її зведена сестра. Хто був її батьком не знав ніхто, навіть, здавалося, мати. Хоч Марянка була на три роки молодша, вона встигла вийти заміж і народити двох синів. Тепер вони вчетверо товклися у великій кімнаті, а Соломія з матірю у маленькій спальні. Якщо ця історія з квартирою правдива буде просто чудово! У неї були трохи заощаджень збирала на перший внесок за іпотеку. Зарплата добра, можна було б витягнути якусь однушку
Але доля дарувала їй шанс! Тато надіслав план квартири стара хрущовка, двушка з суміжними кімнатами, без ремонту. Та й що! Зате своя! Мати не вмикатиме голосний телевізор з дурними передачами, племінники не влаштовуватимуть погроми. Можна буде набрати ванну з піною й лежати скільки завгодно. Виходити, загорнувшись у рушник, або й взагалі без нього.
Зникнуть щоденні суперечки через їжу з холодильника, кухонна мийка перестане бути заваленою горою брудного посуду. Ввечері, після ванни, вона заварюватиме міцну каву, загортатиметься у халат і садитиметься за ноутбук створювати дизайни інтерєрів, які непогано продаються.
А ще Соломія соромливо посміхнулася можна, нарешті, влаштувати особисте життя! Маленька кімната стане її спальнею туди нікого не пускатиме. На кухні організує кабінет, а у великій прийматиме гостей! Дівчина всміхнулася, але одразу ж зігнала радісну міну: спочатку треба все зясувати.
Наступного дня вона зустрілася з адвокатом чоловіком середніх років у брендовому, але невимушеному одязі. Він підтвердив слова батька, показав документи, відвіз її до майбутньої квартири. Вигляд був, мяко кажучи, «втомлений», але це не лякало з цим вона впорається.
Соломія запитала, коли можна отримати ключі й оформити документи. Адвокат пояснив: чекати треба півроку після смерті бабусі, інших претендентів немає. Ключі можна взяти вже зараз, але заселятися й робити ремонт поки не варто раптом що Порадив змінити замок і познайомитися з сусідами нехай бачать, що у квартири є господар.
Тепер треба було розповісти матері. Звичайно, їй і Марянці буде тісніше, але все ж на одну людину менше. Мати сприйняла новину без радості:
Чому Віктор усе через тебе? похмуро запитала вона.
Як «чому»? Я ж його донька!
А я його дружина, хоч і колишня! У майнових питаннях треба вирішувати зі мною!
Мам, вибач, але це бабусина квартира. Вона заповіла її мені, бо тато не може приїхати з Канади, щоб оформити й продати хрущовку. І доручити це нікому. Ось він і знайшов варіант, щоб я отримала її.
«Отримала»? На якій підставі ти присвоїла собі виключне право?
Як «на якій»? Це моя спадщина!
Ця квартира була її шансом на нове життя, і вона не збиралася ним жертвувати.
