Вона не може брехати під куполом
У школі Ростик не відзначався гарною поведінкою, але навчався відмінно. За успіхи його хвалили, а за витівки часто лаяли. Він був гарним хлопцем, дівчата ліпилися до нього, а він цим користувався і часто їх міняв.
Марічка вчилася з ним з першого класу. Ще в шостому класі вона раптом зрозуміла, що занадто повна, і її завжди дражнили: «пухлик». Хоч вона і звикла до дражнілок, але з віком їй ставало все більш боляче це чути. Тим більше, що вже почалися перші пробудження почуттів до хлопців. Дівчата на перервах шепотілися про хлопців хто кому що сказав, хто кого штовхнув або дірав за коси.
Марічку ніхто не штовхав, ніхто з хлопців нічого не говорив лише іноді звично кликали ненависним словом. Вдома вона плакала від образи.
Мамо, чому я така товста? Чому я в класі єдина така? із сльозами питала вона.
Доню, не засмучуйся так, ось виростеш і вже не будеш такою, ти ж ще дитина, намагалася заспокоїти її мати, хоча сама розуміла, що донька справді дуже повна.
Найбільше глузував із неї Ростик красень, а в старших класах, коли він зустрічався з гарненькою, але жорстокою та пихатою Даринкою, завжди підтримував її, коли та сміялася над Марічкою. Можливо, просто хотів виглядати краще в очах Даринки. Вони разом чіплялися до неї, а Марічка мовчала, лише сльози котилися по її повним щокам.
Час минав, школа закінчилася, однокласники розійшлися. Ростик вступив до будівельного інституту, Даринка до коледжу, а Марічка до політеху. Після школи вони більше не зустрічалися.
Ростислав повертався з озера, що в кінці парку. Вони святкували чергову премію з колегами, тому всі були веселими та гучними. Раптом він помітив дівчину, яка сама стояла біля води й годувала качок. Вона теж підняла на нього очі блакитні, теплі, вони його заворожили. Він одразу ж відокремився від компанії й підійшов до неї, простягаючи руку:
Ростислав. А як ваше імя, прекрасна незнайомко? Підемо прогуляємося? А може одразу одружимося? Ось моя візитка. Він подав картку, а дівчина нерішуче взяла її, насупилась, розвернулася й пішла.
Він кинувся слідом, благаючи:
Дівчино, якщо я вас образив пробачте, трохи перебрав з друзями. Але можу виправитись подзвоніть мені, буду дуже чекати.
Наступного дня Ростик не відривав очей від телефону. Після обіду прийшов смс: «Маріанна!» Він аж підскочив від радості.
Відписав подяку й запросив на побачення ввечері. Після роботи він стояв із букетом, хвилюючись, чи прийде вона. Та ось зявилася й усміхнулася. Побачення пройшло чудово.
День за днем Ростислав відкривав у Маріанні все нові гідності. Добра, чемна, начитана, вязала і займалася спортом, часто грала в теніс. Він закохався по-справжньому, хоча і до цього у нього було багато жінок за свої двадцять вісім. Був і дворічний досвід спільного життя, але розійшлися не склалося. Тоді зрозумів, що ще не готовий до шлюбу.
«Але тут зовсім інше, думав він. Маріанна неймовірна, хоча їй теж двадцять вісім, а виглядає на двадцять чотири».
Все в ній його тішило, лише одна річ бентежила: Маріанна була віруючою. Двічі на місяць вона ходила до церкви. Він чомусь боявся заговорити з нею про це.
«Мабуть, у людини якісь душевні травми, може, із минулого. Може, вона закрита, недарма в соцмережах у неї закриті профілі. Хоча знайомих багато, деяких навіть представила мені. Цікаво, чому вона проти наших спільних фото? Мабуть, якась патологічна соромязливість», розмірковував Ростислав.
Але потім вирішив, що це нормально у кожного свої межі. Він вірив, що з часом Маріанна розкриється, якщо захоче. Радів і тому, що вона взагалі погодилася з ним познайомитися.
Зустрічалися вже півроку, коли він запропонував їй жити разом.
Пробач, Росте, але я вважаю, що ще зарано. У нас і так відносини розвиваються дуже швидко. До того ж ти знаєш я віруюча, хоч і не фанатично, але дотримуюся традицій. Буду жити з чоловіком лише після весілля. Пробач, але я така.
Ростислав не образився, навпаки побачив у цьому жіночу мудрість. Це лише підтверджувало, що Маріанна не така, як усі.
Життя йшло своїм черВін стояв біля її дверей із квітами, знаючи, що цього разу чекатиме стільки, скільки треба, аби лише почути: «Я пробачила».
