Оксана збиралася до санаторію. Вона на пенсії, старший син Тарас купив їй путівку й промовив:
Мамо, ти маєш поїхати та відпочити. Мені не подобається твій вигляд, раніше ти виглядала краще й спокійніше. Не хвилюйся за батька, як-небудь проживе. Він тебе не цінує, я це бачу. Тепер я зрозумів, що він любить лише себе й живе тільки для себе. Особливо після того, як ми з Петриком виїхали з дому. До речі, він так само думає.
Ой, Тарасику, як же ти правий. А я й гадала, що ви мої сини й нічого не помічаєте. Дякую, рідний. Звісно, поїду та відпохну. Коли ще такий випадок трапиться? усміхалася вона, дякуючи синові.
Коли захочеш, тоді й поїдеш. Петро обіцяв, що наступного разу він тобі путівку купить, сміявся у відповідь Тарас.
Які ж ви в мене хороші. Найкращі сини на світі! вона обняла сина й поцілувала в щоку.
Мамо, а ти теж найкраща. Знай, ми з Петриком завжди на твоєму боці. Якщо щось завжди допоможемо. На кого ж тобі ще сподіватися? Тільки на нас, говорив задоволений син. Гаразд, я поїхав додому, батька чекати не буду, часу нема, ще Оленку з дитсадка треба забрати. Батькові привіт передай. Він махнув рукою й вийшов із хати.
Оксана з Григорієм жили в селі у своєму будинку. Побралися давно й за коханням. Жили ніби добре, двох синів виростили й випустили у світ. Тепер жили удвох, але чомусь їхнє життя стало іншим точніше, чоловік змінився.
Оксана вже два роки на пенсії, а Григорій працював. Вільний час у неї зявився, а раніше робота, господарство, завжди тримали поросятко й курей.
Григорій давно вже не допомагав по господарству: прийде з роботи, повечеряє і на диван. Будинком іноді займався де гвіздик забив, де дошку підправив.
Оксана поїхала до міста в торговий центр і купила дві сукні й блузку. Таки їхати в санаторій, а в неї гардероб давно не оновлювався. Залишилися речі, в яких ходила на роботу, думала на пенсії додносить. А тут така нагода! Вона стояла перед дзеркалом і приміряла обновки, а чоловік поглядав, потім промовив байдуже:
Крутися не крутися перед дзеркалом, красункою не станеш. Хто там на тебе дивитиметься? Кому ти потрібна?
А ти не суди по собі. Я купила нові речі не для того, щоб на мене дивилися. Просто нечемно в старому їхати до людей, відповіла дружина.
Ну-ну, до людей вона їде. Не сміши. Селом була селом і залишилася.
А ти в нас міський. Навіщо тоді одружився на мені?
Ну от завжди так одразу “навіщо одружився”? Молодий був, без досвіду, ось і одружився, промовив він таким тоном, щоб зачепити дружину.
Але Оксана давно звикла до його колючих і єхидних підколів. Григорій із віком став нестерпним, вічно незадоволеним не лише дружиною, а й усім білим світом. Проте красивих жінок і досі любив і мимо не пропускав. Дружина підозрювала, що чоловік їй невірний, але сама ніколи не бачила. Та й не стежила за ним не було в неї цього.
«Якщо чоловік захоче зрадити жодна сила його не зупинить. Все одно спосіб знайде», так міркувала Оксана.
Звісно, було неприємно, коли чоловік таке сказав, коли вона приміряла нові сукні. Вона заховала речі в шафу й пішла на кухню. У неї справи, а під час роботи можна й подумати, і згадати, і помріяти.
Оксана була дуже гарненькою жінкою. У молодості красуня, і зараз колишня краса лишилася, тільки в іншому вигляді стриманішому й благороднішому. Вона й справді за собою не доглядала ніяких салонів, ніяких масажів чи масок. Просто вважала себе уже жінкою похилого віку адже вона пенсіонерка. Так вона думала. А якщо дивитися з боку, то вона ще цілком приваблива.
Григорій став іншою людиною, віддалився від дружини. У молодості теж був гарним, але тепер виглядав постарілим і втомленим. Оксана готувала вечерю й думала:
«Ми з чоловіком давно вже стали чужими. Він навіть гроші мені перестав давати. А я ж готую, прасу, прибираю, іноді речі йому купую. Чому він цього не розуміє? Мені здається, він мене навіть не помічає дивиться на мене, як на шафу. А я ж жінка, мені теж хочеться уваги від чоловіка. Ми навіть спимо в різних кімнатах». Вона вийшла у двір треба було нагодувати поросятко.
Григорій і справді був таким. Коли дружина перестала його хвилювати, він і сам не помітив. Зате на інших жінок позираАле тепер, коли Оксана знову засяяла, він раптом прокинувся і зрозумів, що кращої дружини йому не знайти.
