Стіна виявилася з піску
До кінця девятого класу Соломія закруглилася, і вже багато хлопців, та й молоді чоловіки заглядалися на струнку й статну дівчину. Батьків Соломії в селі всі знали й поважали. Мати Оксана працювала завідувачкою поштового відділення, а батько Тарас був механіком. Дім у них великий, спершу батьки Соломії думали, що буде багатодітна родина, тому й хату звели просторили. Але народилася лише одна донечка, більше Оксана не змогла.
Соломійко, покликала мати, йди-но в двір розвішай білизну, щойно постирала.
Гаразд, мамо, зараз
На дворі стояв спекотний літній день. Соломія у коротенькій сорочці вийшла з дому з тазом випраного білля й попрямувала до мотузки, натягненої між деревами.
У селі всі знали цю гарну й запальну дівчину, вона була гарячою й зухвалою. Шістнадцяти років розквітла, а вже й сама оцінюючи поглядала на чоловіків.
Оце так Тарасова донька, за мить перетворилась на красуню, провожали її поглядами місцеві жінки. Не одному хлопцю голови позакручує.
Підійшовши до мотузки, Соломія розвішувала білизну, коли раптом її погляд упав на Григорія, що сидів на лавці під грушею й курив, не відриваючи очей від дівчини. Це був друг її батька. Тарас покликав Григорія й Миколу допомогти викласти плитку у саду. Сам зайшов у хату винести квасу, бо чоловіки хотіли пити, а Микола носив пісок у відрі з купи.
Соломія через плече кинула Григорію погляд, від якого той ледь не задихнувся димом. А потім, не поспішаючи, нахилилася, вигнулася, мов лань, і розвішувала велике рушник.
Ну й Соломійко, що витворяє, крутиться переді мною, ніби вабить, подумав Григорій.
А дівчина й не збиралася закінчувати виставу. Розвісивши білизну, вона сіла поруч із ним, а в Григорія аж кров ударила до голови, застукала у скронях.
Що, дядьку Григорію, спекотно сьогодні? підсунулася ще ближче.
Так-так, Соломійко, спека, пекло, витер він раптовий піт на чолі.
Так я й бачу, який засмаглий, усміхнулася вона.
Це я просто сам із себе смуглявий, не засмагав, відповів він гордо, але стримано.
А потім підвів очі й впявся у неї, примружившись від сонця. Схрестив руки на грудях, даючи зрозуміти, що розмова скінчена. Соломія ще мала, до чого з нею фліртувати, та ще й донька друга. А тут уже підходив із квасом і глечиком Тарас.
Миколо, йди кваску випий, спека, покликав він, та трохи відпочинь. Сьогодні до вечора все закінчимо, добре, що зранку почали класти плитку.
Соломія встала й пішла до хати. Григорій провів її поглядом із-під опущених вій. Ніхто не знав, що коїлося у нього всередині.
Григорію було тридцять чотири, але досі не одружений. Гарний чоловік, статний, русявий, з карими очима, руки сильні. Багато дівчат у селі за нього сохли, але він не міг вибрати ту єдину, на якій би схотів оженитися.
Коли сонце похилилося до заходу й розлилося рожевим світлом по небу, Григорій вийшов із саморобного душу, що стояв у Тарасовому саду. Йому подібалось слухати спів птахів і насолоджуватися тишею. Микола вже сидів із Тарасом на веранді, а господиня носіла на стіл тарілки, треба було нагодувати робітників.
Григорій у самих штанях вийшов із душу, але не встиг навіть очі добре протерти, як побачив перед собою Соломію й остовпів.
Ти мене переслідуєш, чи що? суворо спитав він.
А я й не знала, що ти тут, кокетливо повела плечем дівчина.
Так, Соломійко, ти ще мала, і годі зі мною гратися.
До чого я мала? перепитала вона, уперши руки в боки й викликово глянувши на нього, а груди її піднімалися й опускалися.
Соломійко, мабуть, перегрілася на сонці, кажу ж, ще мала ти
Але вона була шустрою й не збиралася здаватися.
А може, я за тебе заміж хочу.
Тут Григорій і зовсім завмер, озирнувся.
Та куди тобі заміж? Ти ж ще неповнолітня, відійди від мене!
На вечерю він не залишився, відмовляючись домашніми справами, а Тарас здивувався поспішному відходу друга. Соломія пішла до хати.
Вдома вона думала про Григорія. Він давно їй подобався, і вона з нетерпінням чекала, коли ж він нарешті зверне на неї увагу. Чекала, доки їй виповниться вісімнадцять. А тепер вона вступила до коледжу в райцентр і з вересня поїде на навчання, додому лише на вихідні й канікули.
Тим часом Григорій розумів, що роки йдуть, а він досі не одружений, треба вже й дітей заводити. А сьогодні він взагалі не міг заснути перед очима стояла Соломія. Гарна й зухвала, засіла в серці, немов скалка, і не виходила.
Минув час. Григорій страждав від кохання до Сол
