**Щоденник**
Досі Денис залишається вільним. Хоч і збирався одружуватися всерйоз, але так і не зрозумів логіки своєї нареченої.
На той момент, коли він зробив Олені пропозицію, вони зустрічалися майже рік. Перші пристрасті вщухли, і Денис нарешті усвідомив вона та людина, з якою хочеться йти по життю, яку завжди хочеться бачити й чути.
«Олю, будь моєю дружиною», наполегливо й натхненно промовив він, ставши на одне коліно, як належить, з відкритою шкатулкою, де блищало гарне кільце, та з величезним букетом квітів у другій руці.
Оля не сказати, щоб не чекала цієї пропозиції вона відчувала, що щось таке назріває, але все ж здивувалася й, звісно, зраділа.
«Звісно, любий, звісно», погодилася вона, не роздумуючи.
Оля була гарною дівчиною, та й Денис їй підходив. Високий, гарний, спортивної статури, з короткою стрижкою, завжди віддавав перевагу спортивному стилю.
«Хочу, щоб ти народила мені донечку, схожу на тебе», посміхався Денис.
«Та будь ласка», весело відповіла Оля.
Почали готуватися до весілля. До речі, Денис навіть не уявляв, скільки всього для цього потрібно.
«Олю, це ж справжній весільний переполох», казав він, коли вона тягла його по магазинах. «Я й гадки не мав, що це такі клопоти».
Виявляється, без фати, кілець, взуття, сукні, стрічок, панчіх та іншого до весілля не підготуєшся. А він думав, що все просто: зробив пропозицію, подарував кільце, сходили до ЗАГСу і все
Та нарешті Оля заспокоїлася, до весілля залишилося трохи часу, Денис теж з полегшенням зітхнув. Але раптом вона прийшла з роботи й оголосила:
«Ден, мій шеф відправляє мене у відрядження, точніше, на тижневе стажування у область. Тож доведеться трохи пожити окремо. Може, це й на краще перевіримо почуття перед весіллям».
«Ну й час вибрав твій шеф! Хіба він не знає, що в нас скоро весілля?» буркнув незадоволений Денис.
«Знає, але ж я ж не у день весілля їду, у нас ще три тижні. До того ж, стажування це шанс на підвищення, а отже, і більшу зарплату. Нам з тобою гроші якраз знадобляться», переконливо пояснила Оля.
«Доки я буду далеко, за тобою пригляне Марічка», додала вона після невеликої паузи.
«Ще твоєї Марічки мені бракувало! Її й так забагато», занервував Денис. «Ти що, сумніваєшся в моїх почуттях?»
«Сумніваюся, не сумніваюся це моя справа, але без нагляду тебе не залишу, це було б верхом легковажності. Тож Марічка за тобою придивить».
Марічка, подруга Олі, мала бути свідкою на їхньому весіллі. Дружні вони ще зі школи. Чесно кажучи, Денис цю подругу не переносив. Ні, вона була гарною дівчиною яскрава блондинка з ідеальною фігурою, але вона постійно була поруч. Оля таскала її скрізь, і це дратувало Дениса. До того ж, вона часто приходила до них на вечерю й іноді залишалася ночувати.
Денис часом іронізував:
«Сподіваюся, твоя Марічка не буде з нами спати в першу шлюбну ніч?»
Денис провів Олю в аеропорт, і, звичайно, Марічка теж причепилася. Вони попрощалися, Оля пішла на рейс, а Денис із Марічкою повернулися додому. По дорозі він висадив її біля її будинку.
Минуло три дні. Вільного часу було багато, і Денис вирішив зайнятися чимось. Він подзвонив друзям, і ті запросили його на рибалку. Він зрадів давно не відривався з друзями біля води, з пивом у баньці, тощо
«Адже коли ще буде можливість так посидіти по-холостяцьки?» подумав він і заснув.
Але в четвер увечері подзвонила Марічка. Вона й так його контролювала, а тут ще й запитала:
«Ден, як справи? Усе добре?»
«Звісно, краще не буває», відповів він.
«Може, тобі щось потрібно? Я б могла»
«Ні, допомога не потрібна, у мене все гаразд», поспішно запевнив він. «До того ж, я вже дорослий дядько».
«Ну добре, Ден, не сердься. Але в мене до тебе прохання».
«Яке?» напружився він.
«Ось яке. Наша спільна з Олею подруга, колишня однокласниця Тетянка, святкує ювілей у кафе за містом. А в мене, як на зло, зламалася машина. Не підвезеш? До речі, я в Олі запитала дозволу вона не проти, щоб ти мене відвіз і склав компанію», трохи заїкуючись, промовила Марічка.
«Оце так новини», ця перспектива його, звісно, не тішила. Краще б поїхати з друзями на рибалку.
«Ну, Дениску, ну будь ласка», умовляла Марічка. «Там усі будуть парами, а я сама, як та біла ворона А мені, крім тебе, й запросити нікого, ти ж знаєш, у мене немає хлопця».
«Дуже дарма», відповів Денис.
«Добре, пізніше послухаю твою думку, а зараз погодься, будь ласка», благала вона. «Тим більше, О
