**Перешкода для кохання**
Зі своїм хлопцем Максимом, з яким Олеся зустрічалася довго, а потім навіть почала жити разом, розійшлася. Вона зрозуміла одне діло, коли гуляєш, побачення-розставання, а зовсім інше, коли ділиш одну кришу. Не змогла вона жити з Максимом під одним дахом.
Виходить, ми з ним абсолютно несумісні, а здавалося кохання, думала вона, повертаючись із роботи додому.
Ось зараз знову побачу його в квартирі, де все розкидано, гора брудної посуду на кухні, скрізь крихти, а він на дивані, уткнувшись у телефон. Мене все в ньому дратує. Сьогодні я поставлю крапку в наших стосунках, вирішила вона.
Увійшла в квартиру, оглянулася все було так, як завжди. Максим лежав на дивані, вже два місяці «у пошуках» роботи, але Олеся нарешті зрозуміла, що це просто відмовки, і йому дуже зручно жити за її рахунок.
Максиме, знову те саме: диван, кругом безлад, я це бачу місяць за місяцем. Ми з тобою розходимося, збирай речі та йди, серйозно і на підвищених тонах сказала вона.
Олесю, ти з дуба впала? З чого це ти взялася? Все ж було нормально, а тепер раптом здивований Максим підскочив на дивані.
Не раптом. Я до цього йшла довго. Мені з тобою не по дорозі. Іди, я серйозно, і не переконуй.
Ще пошкодуєш! Куди я вночі піду? пригрозив він.
Куди хочеш. У тебе ж є батьки, от і йди до них.
Олеся на кухні греміла посудом, вимила та розклала все по місцях. Заглянувши у кімнату, побачила Максима, який застібав сумку речей у нього було зовсім небагато. Проходячи повз неї до дверей, він зі злістю кинув:
Ще пошкодуєш! і з силою грюкнув дверима.
Кожні зачинені двері це новий шанс знайти ті, що відчиняться, раптом згадалися Олесі чиїсь слова. Вона радісно замкнула двері на щеколду і задоволено сіла на диван. Ну от і все, у мене нове життя. Давно треба було так зробити, навіть полегшало. Дістав він мене своїм негативом, а я ще й завжди винною залишалася.
Батьки, дізнавшись, що донька вигнала з квартири Максима, якого вони терпіти не могли, зраділи.
Нарешті позбулася свого нахлібника! Невже тобі не соромно, що він жив за твій рахунок? У пошуках роботи Та просто не хотілося йому працювати! дорікала їй мати Марія. І взагалі, тобі вже двадцять сім, час заміж виходити. Знайди нормального хлопця та заводи родину.
Олеся і саме це розуміла. Вона працювала медсестрою у міській лікарні. І це був не якийсь тихий стаціонар, де чергування проходять спокійно, де можна посидіти в телефоні чи навіть подрімати вночі. Ні. Вона працювала там, де цілодобово привозять складних пацієнтів зі всієї Одеси з травмами, кровотечами, панікою. Де кожну хвилину потрібно бути наче на передовій, де навіть поїсти іноді нема коли.
Після чергувань Олеся поверталася додому завжди виснаженою та голодною. Від батьків вона давно зїхала, тому готувала сама. Але після зміни на це не залишалося сил хочеться просто впасти і не рухатися. А ще Максим вимагав їсти, тому, трохи поспавши, вона все ж варила. Тепер же, коли залишилася одна, вона просто купувала шаурму в кіоску навпроти, їла і лягала спати.
Минув час. Після розриву з Максимом пройшло чотири місяці, і Олеся познайомилася з Артемом. Одного вечора він привіз свого друга до лікарні той потрапив у аварію.
Артем, побачивши на чергуванні Олесю, одразу зрозумів ця медсестра його доля.
Які в неї очі Обовязково треба познайомитися! вирішив він, але спочатку допоміг другові.
Коли все вляглося, він стояв у коридорі і не знав, як підійти до дівчини, яка була в кабінеті з відчиненими дверима. Але раптом вона сама вийшла, і він не прогавив момент.
Вибачте, мене звати Артем більше нічого не знайшов сказати, а вона усміхнулася.
І що? Мені це імя ні про що не говорить. Але тут же почувся голос:
Олесю, принесіть швидше журнал із сусіднього кабінету! Вона миттєво кинулася виконувати.
Так-так, тут не до розмов, подумав Артем, і коли дівчина пробігла повз із журналом у руках, він спитав: А ви коли закінчуєте чергування?
Завтра вранці, відповіла вона.
Наступного дня близько восьмої ранку Артем вже чекав біля лікарні. Час минав, він сидів на лавці біля входу, і ось нарешті побачив її. А вона аж остолбеніла.
Ви?!
Ну так, я, весело відповів Артем. Як вас звати?
Олеся. А ви, значить, Артем.
Вона думала, що більше його не побачить. Після чергування була виснажена, але чомусь не відчувала втоми Артем їй сподобався ще вчора. Високий, із світлим волоссям і блакитними очима. Вона вже й не сподівалася його побачити.
Можу провести вас додому? Розумію,
