**Очікування**
На останньому курсі університету Яні зробив пропозицію Максим, з яким вони зустрічалися близько року. Мріяли про спільне життя, як і більшість майбутніх молодих. Янці здавалося, що вона найщасливіша виходить заміж за кохання. Вона добре памятала слова бабусі:
“Внучко, заміж треба виходити лише за кохання, повір мені, я прожила довге життя і знаю, про що кажу. І не вірь у всі ці приказки ‘звикнеш закохаєшся’. Не закохаєшся”
Янці подобався Максим, і вона була певна, що він теж її любить. Тому без вагань погодилася.
“Оленко, ти будеш у мене свідком на весіллі!” звернулася вона до найкращої подруги, з якою ділила кімнату в гуртожитку.
“Ну звісно, а хто ж ще?” відповіла та.
Але вже на третій день після цієї розмови Яну чекав удар, від якого вона ледь отямилася. Вона застала свого нареченого Максима з Оленкою в аудиторії гуртожитку у досить компрометуючій позі.
“Кращого місця не знайшли?” кинула вона різко і вибігла з кімнати в сльозах.
Потім Максим благав про прощення, лепетучи:
“Яночко, ти не так зрозуміла, це зовсім не те, про що ти подумала”
“Усе мені зрозуміло, Максе. Я більше не маю з тобою нічого спільного, а тим паче весілля. Ти зрадник, і на цьому все. А моя колишня подруга не краща за тебе. Ви дві черевики пара. Одружуйтесь на здоровя.”
Після такої зради Янка остаточно розчарувалася в чоловіках. Вона проаналізувала все і вирішила: більше ніколи їм не вірити. Відтепер вона буде морочити їм голови, так само, як і вони користуватися ними.
“Хай це й цинічно, думала вона, але я більше не хочу бути обдуреною і отримувати стрес.”
Максим і Оленка одружилися, і вона відразу завагітніла. Яна після університету залишилася у Львові, влаштувалася на роботу, і виявилося, що колишній Максим працює в тому ж офісі, тільки в іншому відділі. Вони іноді перехрещувалися.
Першим заговорив Максим, побачивши її:
“Привіт, ось так збіг працюємо в одній конторі. Ну, як справи?”
“Привіт, у мене все чудово!” весело відповіла Яна, вирішивши, що ні за що не покаже, що образилася. “А ти як?”
“Та як Я тепер батько, Оленка донечку народила.”
“Вітаю!” промовила Яна і, посилаючись на справи, пішла.
На корпоративі, трохи випивши, Максим не відходив від неї, і Янці не склало повернути його увагу. Але після його зізнань про те, як сумує без неї і як досі памятає їхнє кохання, вона його відшила. А потім ще й розповіла його дружині про їхні зустрічі.
Вона, звичайно, розуміла, що це була помста, але навіть не шкодувала. Янка зустрічалася з хлопцями, але заміж не збиралася як тільки починалися розмови про серйозність, вона припиняла стосунки.
В офіс прийшов новий колега начальник відділу Тарас. Майже відразу почав проявляти до неї увагу.
“Ну, Яно, тримайся, Тарас серйозно запав на тебе!” сміялися колеги.
“Та ладно, подумала вона. Подивимося, що буде далі.”
А далі він дійсно закохався і запрошував у кавярні. Вона навіть пару разів погодилася. Але далі не йшла, тримаючи дистанцію.
“Янко, раптом повідомила їй колега й подруга Настя, ти ж знаєш, що у нашого Тараса дружина і четверо дітей?”
“Ні Не може бути!” здивувалася Яна.
“Так, кадровичка Оксана мені сказала. Попросила тебе попередити. Усе в офісі знають, що він до тебе причепився. Тобі це потрібно потім розбиратися з багатодітною мамою? Все одно тебе звинуватять.”
“Ой, Настю, дякую. Я й не збиралася нікуди його забирати. Мені він особливо й не подобається, просто морочу йому голову з мсти до чоловіків.”
Більше він до неї не підходив.
Як тільки Тарас запропонував їй знову піти на каву, вона відповіла:
“Ні, Тарасе, дякую. Мене мучить совість твої діти не винні, що в них такий легковажний тато.” Він був шокований, гадаючи, що ніхто не знає про його сімю, і більше не навязувався.
Так минуло кілька років, а Яна так і не почала серйозно ставитися до чоловіків. Вірніше, не довіряла їм. Їй здавалося, що кожен із них намагається її обдурити. Вона більше не вірила в кохання й думала, що сама вже нікого не зможе полюбити.
“Колись мене зрадив коханий, і я вирішила більше не буду нічиєю здобиччю. Краще я сама стану мисливицею так, здається, жити легше.”
Так вона й жила. Їй уже тридцять два. Вона гарна, цікава й успішна жінка, але не заміжня. Особливо коли зустрічала одружених чоловіків морочила їм голову, але тримала дистанцію. Вона мовчки спостерігала, наскільки цинічними можуть бути деякі чоловіки до своїх дружин. Так, траплялися їй і брехуни, і безпринципні зрадники. Янка швидко в них розчаров
