Ніколи не думала, що моє тихе життя так перевернеться, але одного дня до нас у дім увійшла дитина, і все змінилося. Він не мав залишатися назавжди, та я бачила, як міцніє звязок. Коли прийшов час відпустити його, я зрозуміла треба діяти. Чи зможу допомогти йому знайти справжню сімю, перш ніж буде запізно?
Хто б подумав, що в мої роки я ще можу вплутатися в халепу? Здавалося б, досить побачила на світі, щоб знати краще, але життя вміє дивувати.
Звісно, як і будь-яка поряднЯ глянула на цю маленьку родину на Миколу й Олену, що обіймали хлопчика, на його сяючі очі, і зрозуміла: іноді саме тим, кого ми рятуємо, ми рятуємо себе.
