Сину, з Богом, щасти тобі на іспитах, з хвилюванням провела ранком Марина свого єдиного сина Дмитра до університету.
Він їхав на вступні іспити до сусіднього міста. Вона підбадьорила його, нагодувала сніданком і відправила здобувати нові вершини.
Дякую, мамо, не хвилюйся, усе буде добре. Хоча на бюджет навряд чи потраплю за сином замкнулися двері, чоловік уже поїхав на роботу.
Марина з Тарасом прожили двадцять два роки. За цей час вони виростили сина Дмитра, гарного хлопця. Батьки були впевнені, що їхнього сина в житті чекає лише найкраще. Він зростав у достатку, подорожував з ними, був оточений любовю та турботою. Дмитро теж не створював батькам проблем, був спокійним і відповідальним.
Коли Дмитро був малим, Марина з чоловіком крутилися, як білки в колесі, а сина залишали на бабусю. Так вони з Тарасом починали свою справу. Марина торгувала на ринку, але згодом усе налагодилося, зявилися вільні гроші.
Марино, годі тобі стояти на ринку, пропоную оселитися вдома та займатися господарством, одного разу сказав чоловік.
Але ж я хочу, щоб нам нічого не бракувало, тому й маю тобі допомагати, заперечила дружина. Та й сидіти вдома нудно.
Ти ж завжди знала мої погляди: дружина має бути хранителькою домівки, а чоловік годувальником, підкреслив Тарас.
Марину з дитинства вчили, що жіноча доля погоджуватися з чоловіком, берегти родину. Та й що вона могла відповісти? Причин відмовитися не було. Ти забезпечений, справу йде вгору.
Наша квартира, яку ми щойно взяли в іпотеку, потребує ладу, а син уваги. Тим більше Дмитрику скоро до школи.
Згодна, Тарасе, я не проти. Час зробити наше гніздечко затишним. Ти завжди мудрий, посміхнулася дружина.
У душі Марині подобалося самостійно приймати рішення, бути активною адже вони з Тарасом разом починали справу. Але вона поступилася й стала домогосподаркою. Хоча все одно вела бухгалтерію, виправдовуючи свою економічну освіту.
Маришко, пропоную купити дачу за містом, якось сказав чоловік. Машина є, тож їздитимемо легко. Відпочиватимемо на свіжому повітрі.
Ого, Тарасе, ти втілюєш мої мрії! Я саме хотіла запропонувати те саме, зраділа дружина.
У той ранок, коли Дмитро поїхав на іспити, Марина вирішила спекти пиріг, щоб заспокоїтися. Витягла з шафи борошно, коли раптом почула, як хлопнули двері.
Невже Дмитро повернувся, щось забув? Але ж чоловік виїхав на роботу дві години тому.
Це був Тарас.
Що сталося? Чому не на роботі? здивувалася дружина.
А ти ж до матері збиралася? Ніби казала, що вона хвора, не дивлячись у вічі, спитав він.
До мами піду після обіду, Дмитра провела, ось пиріг хочу зробити. Хвилююся за сина.
Тарас помовчав, потім сказав:
Ну що ж, може, так і краще. Я вирішив піти від тебе, бо кохаю іншу. Сам подам на розлучення. Зараз зберу речі й піду.
Світ Марини розсипався. Вона лепетала щось незвязне, а чоловік спокійно складав речі у валізу.
А як же Дмитро? Зараз його не можна травмувати, у нього іспити. Почекай хоча б трохи.
Що Дмитро? Я вирішив, що йому не треба вступати цього року. На бюджет не пройде, а платне навчання я не збираюся оплачувати. Нехай працює рік або піде в армію, сказав Тарас так, ніби це було очевидно.
Та
