Новорічні свята добігали кінця. Олівє, тістечка та закуски вже набридли, тому на сніданок Оксана зварила вівсянку. Час повертатися до звичайної їжі.
Втрьох вони снідали, коли з кімнати почувся дзвінок на мобільний чоловіка. Він вийшов із кухні. Оксана мимоволі прислухалася, намагаючись зрозуміти, хто телефонує та про що.
Коли Андрій повернувся, Оксана помітила, що він не був засмучений, хоч і виглядав стурбованим.
Гм почав він. Мама дзвонила, просить заїхати тиск підскочив.
Звісно, їдь, кивнула Оксана.
Поки чоловік одягався, вона згадала його слова по телефону: «Зараз же? Може, не варто? Ну добре, добре». Коли свекруха дзвонила з вимогою приїхати, Андрій зазвичай мчав до неї без зайвих питань. «Знову себе накручую», зупинила себе Оксана.
Скоро повернусь, крикнув із передпокою Андрій, і двері за ним захлопнулися.
Їж, давай, підштовхнула Оксана сина, який возив ложкою по тарілці, розмазуючи кашу.
А ми на гірку підемо? Ти ж обіцяла, Дмитрик набрав на ложку трохи каші й довго дивився на неї, перш ніж відправити в рот.
Тато повернеться й підемо. Добре? Вона посміхнулася синові. Тільки умова зїсти кашу дочиста.
Добре, без ентузіазму відповів хлопчик і знову підніс ложку.
Якщо через пять хвилин тарілка не буде порожньою, нікуди не йдемо, суворо сказала Оксана і пішла до раковини мити посуд.
Вона прасувала білизну, а Дмитро грав машинками на підлозі, коли почувся клацання замка.
«Нарешті, Оксана поставила праску на підставку і прислухалася до шелесту в передпокої. Щось він довго там міряється». Вона пішла назустріч чоловікові.
У дверях перед нею стояла дівчинка років десяти, яка цікаво розглядала Оксану. Позаду підійшов Андрій. Вираз його обличчя був провиним. Він поклав руки на плечі дитині й виставив підборіддя вперед.
Це моя донька, Софійка, сказав Андрій, опустивши очі. Мама попросила забрати її до завтра.
Зрозуміло. А її мама? З черговим коханцем на море втекла? з їдкою посмішкою зауважила Оксана.
Андрій здригнув плечима, але Оксана вже повернулася до праски.
Заходь, почула вона його голос і кутком ока побачила, як Софійка підійшла до Дмитрика.
У нас каша залишилася? запитав Андрій.
Я не буду кашу, одразу відповіла Софійка. Я хочу макарони з сосискою.
Андрій збентежено подивився на доньку, потім на дружину. Оксана знизала плечима й махнула рукою у бік кухні: мовляв, іди, готуй, я зайнята.
Через деякий час Андрій покликав її:
У нас є макарони? Я не знайшов.
Є. Ось залишки. Допрасую схожу в магазин, Оксана докірливо глянула на чоловіка.
Не дивись так. Я й сам не знав, що
Та ну? А мама, коли дзвонила, не сказала, навіщо тебе кличе? За те, як Андрій відвів очі, Оксана зрозуміла, що влучила в ціль. А мене не треба було запитати? Чому не попередив? Дмитрика теж варто було підготувати. Вони зараз почнуть тебе ділити.
На підтвердження її слів із кімнати почувся рев Дмитрика. Оксана кинулася туди, за нею побіг Андрій.
Ну ось. Розбирайся, Оксана розвела руками.
Дмитрик підійшов до мами й притулився. Софійка стояла, дивлячись у підлогу.
Що трапилося? Андрій підійшов до доньки.
Оксану різнуло, що він підійшов саме до Софійки, а не до сина.
Вона забирає машинку схлипнув Дмитрик.
На кухні зашипіли википаючі макарони, і Андрій метнувся туди. «І жодного слова їй не скажеш. Гостья. Сиротиночка, як називає її свекруха. А що мені робити?»
Хочеш мультики подивитися? Оксана пересилила себе й спокійно звернулася до дівчинки.
Софійка кивнула, і Оксана з полегшенням увімкнула телевізор. Діти зібралися на дивані.
Твоя мати знову за своє? Вирішила зруйнувати нашу сімю? У неї ж ідея-фікс повернути тебе до колишньої. Мені розповідали, як вона кричала, коли народився Дмитрик, що в неї немає іншого онука, крім Софійки. Вирішила перевірити, як я ставитимуся до твоєї доньки? прошипіла Оксана на кухні.
Їй справді погано, заступився Андрій.
А чим їй велика дівчинка завадила? Води б принесла, «швидку» викликала. З нею безпечніше. Я в її віці вже яєчню сама смажила, не вгамовувалася Оксана.
Годі! різко обірвав він і з гуркотом поклав ложку на стіл. Софійко, іди їсти! гукнув у кімнату.
Таточку, принеси сюди,
