**Уяви**
Уяви місто, де ніхто не залишається непоміченим.
Де імя прибиральниці знають так само добре, як і імя директора.
Де цінність людини вимірюється не грошима, а добротою.
Передстав світ, де перше питання на ділових зустрічах не *«Скільки це коштуватиме?»*,
а *«Скільком людям це допоможе?»*
Де винаходи не випускають на ринок заради прибутку,
а доводять до досконалості, бо їхня мета лікувати, навчати, підтримувати.
Уяви школи, де кожна дитина отримує увагу не через оцінки,
а тому що її думки це історія, яку варто почути.
Лікарні, де пацієнти не номери,
а люди з мріями, які ще чекають на своє виконання.
Робочі місця, де вихідні належать родині, а не терміновим звітам.
Що, якби найбагатшими були не ті, хто має найбільші рахунки,
а ті, хто створив найбільше можливостей для інших?
Що, якби справжньою біржею був не фінансовий ринок,
а мільйони моментів тепла, якими щодня діляться незнайомці?
Уяви державу, яка оцінює успіх не через ВВП,
а через усмішки, освіченість, через менше сліз, пролитих у самотності.
Уяви сусідів, які змагаються не в тому, хто виглядає краще,
а в тому, хто зможе підтримати іншого.
І уяви себе у такому світі
без поспіху, без страху, без постійних розрахунків
Просто живучим, щиро,
бо ти цінний уже тим, що ти людина.
**Уяви. І почни.**
