Найбідніша бабуся у кварталі знайшла 300 тисяч гривень. Коли вона поспішила повернути гроші, власник заявив, що «бракує» понад 100 тисяч. Збентежена жінка мусила бігти до банку, щоб взяти кредит і «доплатити» нестачу.
Пані Марічка, яка мешкала в кінці вулиці, була улюбленицею усіх сусідів. Вдова з молодості, з дітьми, що давно виїхали, вона жила сама у старенькій хатині з протікаючим дахом. Виживала завдяки невеликій городійці та збору пляшок і макулатури, які потім продавала.
Одного ранку, збираючи біля каналу пивні бляшанки, вона помітила шкіряний портфель, що лежав на землі. Відкривши його, вона знайшла товсту пачку купюр. На перший погляд близько 300 тисяч. За все своє життя вона не тримала в руках стільки грошей. У неї тремтіли руки, а серце билося так, наче хотіло вискочити з грудей. Але, згадавши, що «чуже треба повертати», вона акуратно завернула гроші і побігла до пана Богдана найбагатшого лісоторговця в окрузі.
Побачивши гроші, пан Богдан швидко їх перерахував і нахмурився:
Як це 300 тисяч? У моєму портфелі було понад 400! Де решта? Поверніть мені те, що забрали!
Пані Марічка остолбеніла, ледве вимовляючи слова, але він наполягав: грошей не вистачає. Щоб не прославитися злодійкою, вона стиснула зуби і взяла в банку екстрений кредит на «недостачу» понад 100 тисяч. По кварталу пішли чутки: хтось підтримував її, хтось починав сумніватися.
Але через три дні на світанку гучний гуркіт змусив усіх вибігти з хат. Перед домом пані Марічки стояло десять блискучих авто, у кожному подарунки, побутова техніка й конверти з грошима. З одного авто вийшов чоловік у костюмі, з вологими очима:
Мамо! Я 20 років шукав вас Ви ж підібрали мене, немовлям, коли мене кинули. І ось я приїхав подякувати.
Не встиг він закінчити, як ззаду зявився ще один чоловік сам пан Богдан, блідий, з тремтячими руками.
Ви мене впізнали? спокійно, але холодно запитав син. Роки тому, коли моя прийомна мати носила мене на руках, ви відібрали у неї батьківську землю й змусили жити у хатині біля каналу.
Сусіди зашепотіли, а погляди всіх уперлися у пана Богдана.
Той же повернувся до пані Марічки:
Мамо тепер у мене все добре. Ось десять авто обирайте, що захочете. А нову хату я вже купив у найкращому місці села.
Пані Марічка, в очах якої стояли сльози, торкнулася обличчя сина, якого колись врятувала.
Тоді він звернувся до пана Богдана:
А ваш борг не грошовий. Три дні тому ви звинуватили мою матір у крадіжці й змусили її залізти у борги. Тепер я викупив цей кредит. І тепер ви мій боржник.
Він показав папер
