У них що, роду нема? Навіщо ти їх привела? Шкода тобі А нам не шкода? У нас і так тісно, як у бочці оселедців! Завтра ж дзвони в опіку, чуєш? Нехай самі розбираються!
Микола люто дивився на дружину. Вона щойно повернулася з похорону подруги. Але не сама біля неї стояли діти. Трирічна Соломія й тринадцятирічний Богдан тупцювали біля порога, не знаючи, як сприйняти господаря, що зустрів їх немов вовк отару.
Оксана легесенько підштовхнула дітей до кухні й, не підвищуючи голосу, сказала:
Богданку, налий Соломійці соку, собі теж візьми. У холодильнику є.
Коли діти зникли за дверима, вона розпалено обернулася до чоловіка:
Тобі не соромно? Марія була моєю найкращою подругою! Ти думаєш, я її дітей у біді покину? Уяви, як їм зараз? Тобі тридцять вісім, а ти досі, як щось біжиш до мами! Уяви їхній біль!
Гаразд, зрозумів, але ти ж не збираєшся їх залишити тут? вже мякше спитав Микола.
Збираюся! Оформлю опікунство! У них нікого немає, зрозумій! Батько десь гуляє, навіть на прощанні не зявився.
Марія рано осиротіла. Є якась тітка, але та відмовляється літня вже. А в нас своїх дітей немає.
Оксанко, я ж твій чоловік, якщо не забула! Хочеш знати мою думку?
Миколо, ну що з тобою? Ти ж добрий. Я тебе знаю. Інакше б не привела дітей без дозволу. Чого боїшся? Витрат? Ми ж упораємось!
До того ж, діти не малі. Богдан ходитиме до школи, Соломію влаштуємо в садок. Нам майже нічого не доведеться міняти!
Так, але ж мати Оксанко! Вона мене зїсть, як дізнається! Вона й так постійно дорікає, що онуків нема!
Твоїй мамі не варто лізти в наші справи. Ми ж і так хотіли усиновити дитину. Навіщо брати чужу? Богдан і Соломія нас знають, і ми їх. Так усім легше.
Може, й маєш рацію. Але ми хотіли одну дитину! Підкреслюю: малу! Одну! Ну, Соломія вона ще маленька. А Богдан? Він підліток! З ним клопоту не оберешся!
І ти, і я колись були підлітками. Усе минуло. Виросли й стали нормальними людьми.
Гаразд, побачимо. Нехай поки живуть
Оксана голосно поцілувала Миколу в щоку й усміхнулась. Вона не сумнівалася в ньому. Він завжди був таким: бурчав, лаявся, а потім приймав і допомагав у всьому.
Оксана пішла на кухню готувати вечерю. Думки кружляли: завтра опіка, довідки, папери
Так і почалася нескінченна тяганина з документами. У кіно осиротілі діти миттєво знаходять сімю. Насправді ж треба зібрати купу паперів.
Богдана й Соломію ледь не відправили до дитбудинку. Але Оксана й Микола доклали всіх зусиль і діти залишилися з ними.
З дітьми проблем не було. Дівчинка легко відволікалася на іграшки й солодощі. Хлопцю було важче. Микола помітив, як той стискає зуби, щоб не розплакатися. Одного разу він відвів його убік, взяв за плече й сказав:
Богдане, я знаю, як тобі важко. Мені майже сорок, але я навіть уявити не можу, якби щось сталося з моєю мамою. Але заради Соломії будь сильним.
Якщо хочеш виплакатись скажи мені. Підемо, де нас ніхто не побачить. Такий біль не можна тримати в собі. Але Соломії його показувати не варто злякається. Прошу, кажи мені.
Після цього Богдан став ставитися до Миколи з повагою. Оксана бачила, як вони разом йшли кудись, а поверталися, наче найкращі друзі.
Сімя пройшла низку перевірок. Щоб довести свою спроможність утримувати дітей, вони взяли кредит. Зробили ремонт, купили меблі, одяг.
Гроші знадобилися й на садок для Соломії. А коли Богдан зізнався, що сумує за друзями з футбольної секції, вони заплатили і за тренування.
Нарешті, опіку оформили. Микола влаштувався на додаткову роботу треба було віддавати борги. Оксана, вчителька фізики, почала займатися з учнями вдома за гроші.
Минув рік. Діти звикли. Соломія навіть кликала Оксану «мамо». Навіть Миколина мати, Надія Степанівна, з ними зблизилася, хоча спочатку була проти
Наближалося літо, і Микола запропонував:
Поїдемо на море! Але не в Одесу у Хорватію! Якраз гарний тур попався. Зараз подзвоню, забронюю.
Оксана погодилася. Вона втомилася за цей рік. Хотілося відпочинку.
Одного разу їй зателефонувала колега. Під час розмови Оксана згадала про Хорватію.
Оце вам пощастило! зітхнула та. А я знову на дачі просиджу. Грошей не вистачає. Ви, мабуть, чималі опікунські отримуєте? Можете собі дозволити!
Оксана не знала, що відповісти. Вона раптом усвідомила, як їх бачать інші: жадібними, корисливими. Ну звісно, вона взяла дітей заради грошей! Що ще подумаєш?
Вона поділилася думками з чоловіком. Той задумався:
Знає
