**Невірні тарілки: три дні випробувань терпіння.**
Сьогодні я мив посуд. Три дні мучився, але жодна тарілка або чашка так і не засяяла чистотою. Тож, повернувшись з роботи, навіть не перевдягнувся просто завязав фартух і взявся за працю. Ще хотів зварити юшки, бо вже забув, який вона має справжній смак
Залишки їжі так присохли до тарілок, що довелося їх замочити. Кавових чашок з десяток. Невже так важко помити хоч одну за себе? У горлі застряг гіркий ком. Хотілося їсти, а в холодильнику лише кілька огірків і порожня полиця. І раптом я відчув запах пирога Марічки. У нас вдома завжди пахло випічкою, бо дружина дуже любила готувати. Тільки повернешся з роботи а в кухні вже розливається аромат кориці. Або ванілі. Вже бурмотить міксер, гріється духовка
Але зараз я згадую дружину так тепло. Тоді ж я вважав, що вона, окрім кухні та дітей (робота не рахувалася), нічого більше не бачить. Завжди вона або прала, або мила вікна, або чистила килими. А влітку кухня перетворювалася на цілий консервний завод. Я ледве встигав відносити банки до льоху.
Одного вечора я повернувся з роботи, а Марічка, як завжди, стояла на порозі кухні й щось варила-парила, а сама, сидячи на краю столу мала таку погану звичку чистила яблука й дивилася по телевізору якийсь концерт.
Я розлучаюся з тобою, сказав я неймовірно спокійно, навіть не привітавшись.
Дружина здригнулася, але не обернулася.
У мене є інша жінка, пояснив я. Люблю її і більше не можу брехати тобі.
Марічка поклала ніж, повільно повернулася до мене з обличчям, гарячим від пари та цієї новини, і покірно, тихо промовила:
Візьми один завиванець, бо ми двоє його не зїмо.
Я, звісно, не взяв того завиванця, хоча дуже любив з маком та горіхами Зібрав найнеобхідніші речі та пішов до тієї жінки, яка була зовсім не схожа на Марічку. Вона ніколи не носила джинсів, як Марічка лише короткі спідниці та сукні. Ніколи не вдягала кросівки, тільки підбори. Могла сказати, що йде до салону краси таким тоном, наче це важлива ділова зустріч. І весь світ мав почекати.
А Марічка ніколи не ходила по салонах. Не любила блукати магазинами чи базарами. Якщо потрібно було щось купити складала список, йшла та незабаром поверталася з пакетами. Вона не читала блискучих журналів, не пила кави, не фарбувала волосся, не займалася спортом. Але завжди була гарною, охайною, стрункою. У вузьких джинсах і коротких блузах, з косою-«косичкою», вона виглядала, як школярка.
Я хотів бачити поряд із собою справжню жінку. І знайшов собі Олену. Тепер сам прасує сорочки, варить їжу, миє посуд. А вночі сниться мені Марічкині завиванці й пиріжки. У снах пахне ваніллю, а в повітрі лунає Марічкин сміх
Навівши порядок у кухні, я пішов у кімнату. На дивані лежала Олена, елегантно спершися на лікті. Перед нею лежав журнал, а на столику поруч стояли ще три кавові чашки.
Який же ти молодець, мій зайчик. Що б я без тебе робила? цвірінькнула дружина, простягаючи до мене руки.
Я тільки з манікюру. Так втомилася! Подивись: чудові нігті, правда? Свої, чи не так? Іди сюди, мій коханий, обійму
Мене почало нудити. «Мабуть, від голоду», подумав я і пішов у кухню чистити картоплю.
