Роки самотності: шість років випробування без коханої людини.
Оксана почувалася страшенно втомленою. Вона була самотня вже шість років, відколи чоловік покинув її. Донька вийшла заміж рік тому й виїхала до іншого міста.
Оксані було лише сорок два чудовий вік для жінки. Друга молодість. Вона була вмілою господаркою, майстринею готувати, а її квашені огірки з помідорами називали шедевром. Та кому це все тепер? На балконі й так стояли ряди порожніх банок.
«Невже я зівяну сама, така гарна?» жалілася Оксана подругам. Відповідали: «Та ну! Шукай чоловіка. Самотніх чоловіків повно.» Одна з них порадила звернутися до агенції «Найкращий чоловік». Оксана подумала, що це трохи смішно й соромно йти до агенції. Але з іншого боку сорок два, і ця цифра дратувала її. Дідусеві годинники на стіні дзенькотіли глухо, відміряючи години.
І Оксана пішла до агенції. Привітна жінка в полуничних окулярах промовила:
У нас справді найкращі. Давайте разом подивимося базу, сідайте поряд!
Так, усі вони красені, усміхнулася Оксана. Але як пізнати людину? Як зрозуміти, що він твій?
Усе продумано, відповіла жінка. Даємо тиждень. Достатньо часу, щоб зрозуміти твій чи ні. Варто продовжувати чи шукати іншого.
Що даєте?
Чоловіка!
Як це?
Ось так! Тиждень він живе з вами. Послухайте, ми тут не соромязливі наречені, ми говоримо прямо про справу. У нас немає маніяків чи божевільних.
Оксані раптом сподобалася ця ідея. Разом із полуничною пані вони вибрали пятьох кандидатів. Оксана сплатила невелику суму, поспішно повернулася додому. Перший мав прийти вже цього вечора.
Вона вдягла зелену сукню колір надії. І сережки з діамантами, які діставала з-під слоїка так рідко.
Дзеньк! дзвінок у двері.
Оксана спершу глянула у вічко. І побачила троянди. Вона навіть аж подригнула від радості. Відчинила. Чоловік був елегантний, такий, як на фото.
Вони сіли за стіл, Оксана всього наготувала. Квіти поставила посередині. Вона потайки дивилася на приємного гостя й думала: «Усе! Інших не треба. Цей!»
Почали їсти салат. Майбутній чоловік скривився: «Чого так пересолено?» Оксана збентежено посміхнулася, подала йому смажену свинину. Він перекусив шматочок: «Жорстко» Йому не сподобалося й усе інше. З хвилювання Оксана забула про головне вино, яке довго вибирала. Налила, промовила: «Ну, за знайомство!» Гість понюхав келих, трохи ковтнув: «Якесь дешеве». Підвівся: «Ну, подивимося, як у тебе тут»
Оксана взяла букет, простягнула йому: «Я взагалі не люблю троянд. До побачення».
Вночі Оксана трохи поплакала, їй було боляче. Але попереду було ще чотири знайомства.
Другий прийшов наступного вечора. Увійшов упевнено: «Ну, привіт!» Від нього пахло горілкою. Оксана запитала: «Вже десь відзначив нашу зустріч?» Він усміхнувся: «Ой, годі! Слухай, телевізор є? Там зараз матч починається. Динамо Шахтар. Разом обговоримо усе». Оксана різко відповіла: «Телевізор вдома дивитимешся».
Вночі знову плакала наодинці.
Через день прийшов третій кандидат. Не красен
