Чоловік повернувся додому й, навіть не знявши пальта, випалив:
Оленко! Треба серйозно поговорити
І тут же, на одному подиху, розплющив свої і так величезні очі, без жодного сумніву:
Я закохався!
«Ну от, подумала Олена, середньовічна криза завітала до нашої сімї. Ласкаво просимо» тільки й вимовила вона, кмітливо глянувши на чоловіка, чого не робила вже років із пять (а може, шість? Чи всі вісім?).
Кажуть, що перед смертю все життя пролітає перед очима, але в Олени раптом пролетіло все життя з цим чоловіком. Познайомились вони банально через інтернет. Вона в анкеті зменшила вік на три роки, майбутній чоловік додав собі три сантиметри зросту, і таким нехитрим, хоча й напруженим шляхом вони таки відповіли критеріям пошуків одне одного й знайшлися.
Олена вже не памятала, хто першим написав, але знала, що лист майбутнього чоловіка був без вульгарності, з ледь помітною іронією і це їй безумно сподобалось. На порозі тридцяти трьох років, оцінюючи свої шанси на «ринку чоловіків», Олена трезво усвідомлювала своє становище й була впевнена, що стоїть не в останньому, але й не в першому ряду. Тому на першу побачення вирішила не стріляти очами, а одягнутися смачно, взяти рожеві окуляри, модну білизну й у сумочку покласти домашні печиво та книжку Івана Франка.
Перша зустріч пройшла дивовижно легко (ось що значить правильно підібрати образ!), і їхній роман розвивався швидко та палко. Разом було цікаво, тому півроку побачень і постійного тиску батьків, які вже втратили надію побачити онуків, вистачило, щоб майбутній чоловік наважився зробити пропозицію. Вони швидко познайомили родини, молодята хотіли весілля у вузькому колі, що батьки підтримали одноголосно й, побоюючись, що хтось ще не прочуває, обрали найближчий вільний день для реєстрації.
Жили вони, як здавалося Олені, добре. У сімї панував тропічний клімат із незначними сезонними коливаннями без пристрасних штормів, але з гармонією та повагою. Хіба це не щастя?
Чоловік, як типовий представник сильної статі, простіший і надійніший, скинув тісний костюм «емоційно-романтичного невдахи із золотими руками» вже через кілька тижнів після весілля й став тим, ким був звичайним, працьовитим і турботливим чоловіком у зручних домашніх штанях.
А Олена, як жіноча іпостась, поступово розстібала корсет свого образу «непомітної-слухняної-сексуальної-домогосподарки-інтелектуалки», але вагітність прискорила процес. Через рік вона теж, не без задоволення, остаточно розпрощалася з іміджем, зітхнула нав
