Двадцять років без подарунків: ідеальна гармонія спільного життя.
Тарас Шевченко ніколи не дарував своїй дружині подарунків, хоча вони прожили у шлюбі двадцять років без скандалів. Не те щоб він був скупим просто ніколи не випадало нагоди. З Оленою все пішло стрімко: через місяць після знайомства вони вже одружилися.
Навіть під час залицянь він нічого їй не дарував. Він просто приходив до її хати в селі, насвистував під вікном. Вона вибігала, і вони сиділи на лавоці біля воріт, ледве розмовляючи аж до півночі.
Перший поцілунок він «украв» у день заручин. Потім було весілля, побут, турботи. Тарас виявився справжнім господарем його свиноферма приносила добрий прибуток. Олена теж не лежала на печі: її город змушував сусідок зеленіти від заздрощів. Потім зявилися діти пелюшки, сукні, дитячі хвороби Які вже подарунки? Святкували скромно: гарною вечерею. Так і текло їхнє життя без блиску, у праці, але спокійно.
Одного разу Тарас поїхав із сусідом на ринок продавати картоплю та сало якраз напередодні 8 Березня. Погодував свиней, перебрав бульби й вирішив позбутися зайвого. А сало чого чекати? На ринку стояв приємний холодок з відтінком весни. На його подив, товар розкупили, як гарячі пиріжки. «Непогано, подумав Тарас. Олена буде задоволена».
Він склав мішки у сусідівську «біду» і пішов за покупками. Олена дала невеличкий список, але спершу він зайшов у корчму відзначити успіх. Не те щоб він був запійним, але твердо вірив: не випити за удачу накликати невдачу. Випив чарку, пішов далі, оглядаючи крамниці й натовп. І тут його очі побачили несподівану сцену.
Біля магазину молода пара сперечалася про сукню на манекені.
Наталко, ну годі вже, не стоятимеш тут цілий день!
Дивись, Іванку, яка вона чарівна! Мені би підійшла.
Та ну, звичайний шматок тканини.
Дурнику! Це ж останній крик моди ретро! Подаруй мені на 8 Березня, ну?
Наталко, ти ж знаєш грошей у нас і так ледве вистачає. Як куплю, до кінця місяця будемо сало з хлібом їсти
Якось проживемо, коханий! Я так її хочу! Ми вже рік у шлюбі, а ти мені ніколи нічого не дарував навіть на Різдво!
Наталко, ти зводиш мене з розуму
Люблю тебе, прошепотіла вона, поцілувала й потягнула до магазину.
Хлопець, помітивши Тарасовий погляд, знизав плечима з розуміючою посмішкою: мовляв, «Ну, жінки». Незабаром вони вийшли Наталка сміялася й міцно стискала пакет із сукнею. Тарас ще хвилину дивився на вітрину. Сукня була гарна, проста, у квіточки така, як колись носила Олена. Щось давнє, забуте, зворушило його. То була ностальгія за молодістю? Чи образ того, ким вони колись були? Раптом його пройняла думка: «Я ніколи нічого не дарував Олені. Завжди було не до того. А цей хлопець готовий сидіти на хлібі й воді, але зробити дружині приємне. З кохання. А я чи люблю я Олену? Перед весіллям думав так. А потім усе зникло у побуті. Життя у праці, без спогадів От тобі й раз!»
Ця крадена радість стиснула йому серце. Він захотів відчути те саме.
Рішуче ввійшов до магазину.
Чим можу допомогти? підійшла продавщиця.
Так, дівчино. Мені б оту сукню з вітрини.
О, чудовий вибір! Це остання колекція, натуральний шовк, у стилі ретро. Донька буде в захваті!
Не для доньки, а для дружини, буркнув Тарас.
О, яка ж вона щаслива! захлопала в долоні продавщиця, запаковуючи сукню.
Скільки?
Коли вона назвала ціну, у Тараса перехопило дух. Цілий стан!
Чого ж так дорого? насупився він.
Це робота відомого дизайнера, терпляче пояснила продавщиця.
Він вагався. Але перед очима знову постала Наталкина радість.
Беру.
Він перерахував купюри й вийшов, гордий своєю сміливістю. Сусід вже чекав. Дорогою додому той хвалився прибутком.
Ну, а тобі як?
Як це?
Добре продав?
Ти вже й мої гроші рахуєш? несподівано огризнувся Тарас.
Та годі тобі, буркнув сусід, здивований його настроєм.
Дома Олени ще не було вона затрималася на фермі. Тарас годував свиней, прибирався. Та, попри добру справу, на серці було важко. Чому? Він знизав плечима, зайшов у хату, випив чарку горілки. Потім ще одну. Трохи полегшало.
Хлопнули двері. Увійшла Олена, звично насуплена.
А, ти вже тут? Як на ринку?
Добре. Ось гроші.
Вона перерахувала купюри.
Чогось не вистачає. Погано продав?
Ні, просто решта ось тут.
Олена дістала сукню, насторожившись.
Це для кого? Для Марійки? Завелика буде. Гроші на вітер
Для
