Майже вісім років я здавав квартиру парі хлопець і дівчина, обидва з іншого міста. Він працював у автосервісі, вона продавцем у магазині. Гроші за оренду покривали комунальні платежі за мою квартиру, за орендовану, і ще залишалося на пальне. З жильцями були нормальні ділові стосунки, за роки спільного проживання ніяких нарікань не виникало. А торік мені подзвонила дівчина й розплакалася. Розказала, що в неї виявили пухлину в грудях. Лікаря знайшла з труднощами, аналізи чекала довго, і зясувалося рак, третя стадія. Хлопець, довідавшись, кинув її. Допомогти нікому друзі є, але не близькі, да й не заможні. За квартиру платити нема чим, бо основним годувальником був він, а сама вона не потягне. Просила дати два тижні, щоб зїхати. Вирішила повертатися в село, там є лікарня. Операцію зробили б у місті, а далі спостерігатися вдома. А я розумію: лікуватися треба тут, у місті, у нас гарні лікарі, рівень інший. Дозволив їй жити в квартирі безкоштовно, поки лікується. Якщо зможе платити за комунальні добре, ні то й так переживемо. Вона була вдячна, плакала. З села приїхала її мати, допомагати доглядати після операції. Все пройшло добре і втручання, і хімія, настала ремісія.
Поки вони жили в квартирі, справді платили за комунальні, хоч і не завжди повністю. Казали, що не можуть взагалі нічого не давати. А найгірше, що почув від тих, хто знав про цю історію: я дурень, що безкоштовно втратив гроші, міг би здати іншим. Так казали й колеги, й друзі, навіть мати! Невже люди настільки озвіріли, що не можуть зрозуміти людину, якій доля вдарила у спину? Той хлопець до неї так і не повернувся, ще й наговорив гидощів мовляв, з однією грудкою стане потворою. Дівчина гарна, але таке чути жах.
Зараз у неї все добре здорова, під наглядом лікарів, прогнози добрі. Працювала, продовжувала знімати у мене квартиру, а згодом знайшла нового хлопця цього літа весілля! Я за неї щасливий. Ми зблизилися за ці роки, тепер я почесний гість на її свято. До осені вони хочуть взяти іпотеку та зїжджати. Я не збіднів за час, коли не отримував повної орендної плати, хоча й було тугіше. Але я радий, що допоміг людині врятувати життя це важливіше за гроші.
*Іноді найкраща інвестиція не в майно, а в людей.*
