Можу я перезимувати в тебе? Тарифи на газ такі високі, а в мене немає сили рубати дрова.
Моя донька, Марійка, приїхала на вихідні, щоб купити мені продукти, і я наважилася запитати:
Можу я перезимувати в тебе? Рахунки за газ дуже великі, а я вже не можу колоти дрова.
Але вона відповіла:
Де, мамо, у квартирі? Коли в мене буде свій дім, тоді заберу.
Не бажаю нікому такої старості.
Хочу поділитися своїм болем. Я стала вдівою дуже рано, мені було лише 26. Чоловік залишив мене з двома малими дітьми: сином Тарасиком, котрому було три роки, і донечкою, ще зовсім крихіткою. Віддала їм усе своє життя. Треба було годувати, одягати, виховувати. Але вибору не було довелося справлятися самій.
Працювала цілий день, а після роботи перетворювалася на господиню та городницю. Жила в селі, але грошей не вистачало ні на що. Сама косила траву, сама колола дрова для печі. Що ще можна було робити без чоловіка?
Діти виросли й поїхали до міста.
Поки була молодша, ще тримала господарство. Коли приїжджали онуки, вони їли свіжі овочі й пили молоко. Збирала з пенсії та віддавала дітям.
Але в старості я вже майже нічого не можу, ледве пересуваюся. Зима була найважчим часом.
Марійка приїхала на вихідні, щоб закупити мені їжу, і я знову спитала:
Можу я перезимувати в тебе? Газ такий дорогий, а дрова рубати вже не маю сили.
А вона каже:
Де, мамо, у двокімнатній хрущовці? Коли буде власний будинок, тоді й поговоримо.
Коли я вже зовсім не змогла ходити, сусіди подзвонили синові. Він сказав, що дуже зайнятий, що теща теж хвора, і в нього нема часу приїхати
Попросила сусідів зателефонувати моїй сестрі, Олені. Вона приїхала того ж дня і забрала мене до себе. Дякуючи їй, я ще жива.
Минуло кілька місяців, а мої діти досі не в
