Кузя
Весілля закінчилось, гості розїхались, а донька переїхала до чоловіка. В квартирі стало порожньо. Промучившись тижнем у тиші, ми з дружиною вирішили купити тваринку. Хотілося, щоб вона стала гідною заміною доньці та не давала згаснути батьківським рефлексам годувати, виховувати, виводити на прогулянку та прибирати за кимось. Я ще сподівався, що, на відміну від доньки, тварина не буде грубити, красти мої цигарки та шарудіти вночі в холодильнику. Кого саме купуватимемо ще не вирішили, планували зорієнтуватися на місці.
У неділю ми вирушили на Пташиний ринок. Біля входу продавали симпатичних морських свинок. Я питально подивився на дружину.
Не підійде, різко відповіла вона. Наша була сухопутною.
Рибки мовчали, а папуги, схожі забарвленням і балакучістю, викликали в дружини алергію на пташиний пух. Мені припала до душі мавпочка її вигини нагадували доньку в період статевого дозрівання. Але дружина пообіцяла лягти між нами трупом, і я поступився. Зрештою, з цією мавпою ми знайомі лише пять хвилин, а до дружини я вже звик.
Залишалися собаки та коти. Але собак треба постійно вигулювати, а з котами багато клопоту: якось погано уявляю себе продавцем кошенят біля метро. Отже, кіт.
Нашого Кота ми впізнали одразу. Він лежав у плексигласовому акваріумі, обсіданий недолугими кошенятами. Ті тикалися вологими носиками в його пухнасте черево і сонно перебирали лапками. Кіт спав. На акваріумі висіла табличка «Кузя». Продавщиця розповіла зворушливу історію про важке кошаче дитинство про те, як пес, з яким кіт виріс, ледь не загриз його, і бідолаха втратив місце в квартирі.
Зовні наш вибір виявився породистим персом гарного сірого забарвлення. Але документів, які б підтверджували, що сплющений ніс не родова травма, а ознака породи, не було. За тими, зниклими, документами кота офіційно звали Кайзер, але він легко відгукувався на Кузю. І ми його купили.
Додому добралися без пригод Кузя всю дорогу тихенько сопів під сидінням у машині. Вже в підїзді, знаючи моє ставлення до членошкодження, дружина єхидно запитала:
Ти впевнений, що він не кастрований?
Я напружився. Не тому, що погано ставлюся до сексуальних меншин, просто кастрований кіт нагадував мені Квазімодо, знілюдненого людьми. Я розпластав Кузю на сходах і провів первинний урологічний огляд. У напівтемряві підїзду вкриті шерстю кошачі геніталії не були видні, а все пухнасте черево було в збитих ковтунах. Я спробував відчути себе зоофілом і провів рукою по промежині. Кіт загарчав, але, здавалося, господарство було на місці.
Того дня з ревізією холодильника до нас завітала донька. Побачивши Кузю, вона кинула обгризений торт і накинулася на звіра. Разом із матірю вони засунули його у ванну і відмили дитячим шампунем. Потім його загорнули в рушник (чомусь моїм) і висушили феном.
Охайного Кузю дружина почала розчісувати, вистригаючи збиті ковтуни. Кіт невдоволено помурчав. Я не заважав і пішов на кухню з пивом.
Іділію в кімнаті розірвав роздираючий нічний кіт і гуркіт. Дзенькнули уламки вазочки, і роздався виття. Я відставив пляшку і пішов на шум. Дружина сиділа на дивані, гойдаючись у такт своїм стогонам, і витягнула на коліна руки з кривавими подряпинами. Поряд валялися ножиці та клоччя кошачої шерсті. Ми з донькою зібралися біля постраждалої.
Що трапилося?
Дружина глянула на нас журливим поглядом і знову застогнала:
Я-а-а-й-ц-я-а…
Які яйця?
Відрі-и-и-зали.
Звідки?
Від кота-а-а-а.
Я далекий від медицини, але в мене міцне підозріння, що такі речі просто так не відриваються. Тим більше в котів.
Довго й безрезультатно крізь ридання ми намагалися зрозуміти, що сталося. Я добрий чоловік, тому мені страшенно хотілося задушити кохану. Мені завжди хочеться вбити ридаючу жінку. Зі співчуття. Як важкопораненого бійця, щоб вона не мучилася сама й не рвала душу оточуючим.
Нарешті дружина розкрила міцно стиснуті кулаки. На закривавлених і мокрих від сліз долонях лежали два пухнасті клубочки. Сіра шерсть на них блищала краплями крові. Виявилося, що коли дружина вистригала ковтуни між задніми лапами, кіт смикнувся. Вона ж, націлившись ножицями на збитий клубок, за інерцією відрізала те, що туди потрапило. А потрапили, за її словами, саме яйця.
Крізь сльози й безперервні соплі вдалося розібрати, що кіт заревів від болю і сховався під диваном, попередньо роздерши руки дружини в кров. І, звісно, по дорозі розбив вазочку. Чесно кажучи, на його місці я б відкусив голову і розніс всю хату. Про що й повідомив дружині. В
