Ось меню, приготуй усе до пятої, не мені ж на кухні стояти у свій ювілей, сказала свекруха, але потім сильно пошкодувала.
Марія Іванівна прокинулася в ту суботу з відчуттям свята. Шістдесят років кругла дата, варта урочистостей. Вона довго готувалася до цього дня: складала списки гостей, обирала сукню. У дзеркалі сьогодні дивилася на неї задоволена жінка, яка звикла, що все йде за її планом.
Мамо, з днем народження! Тарас першим завітав на кухню, простягаючи невелику коробочку. Це від нас із Соломією.
Соломія мовчки кивнула, стоячи біля плити з кавою в руках. Вона завжди мовчала вранці, особливо коли йшлося про свята свекрухи.
Ох, Тарас, дякую! Марія Іванівна урочисто прийняла подарунок. Ви вже поснідали?
Так, мамо, все добре, відповів Тарас, косився на дружину.
Соломія поставила чашку в мийку, готуючись до неминучого. Останні дні свекруха була в гарному настрої, що лише посилювало її любов до наказів. Вона ніби вірила, що свято дає їй право керувати всіма ще активніше, ніж зазвичай.
Соломіє, кохана, звернулася до неї Марія Іванівна тією самою інтонацією, що завжди передувала наказу. В мене до тебе прохання.
Соломія обернулася, намагаючись не показати емоцій. За три роки життя в цій хаті вона навчилася читати свекруху, як відкриту книгу.
Ось меню, приготуй усе до пятої, не мені ж на кухні стояти у свій ювілей, Марія Іванівна простягнула аркуш із списком страв.
Соломія взяла папір, пробігла очима і відчула, як у грудях стиснулося. Дванадцять страв. Від простих нарізок до складних гарячих.
Маріє Іванівно, почала вона обережно, це ж на цілий день роботи
Ну звісно! свекруха засміялася, ніби це було очевидно. А чим ще займатися у таке свято? Готувати для іменинниці! Ти ж знаєш, гостей буде багато подруги, сусіди Не можна ж сорому зазнати.
Тарас переводив погляд з матері на дружину, відчуваючи напругу.
Мамо, може, замовимо щось із ресторану? запропонував він несміливо.
Що ти кажеш! обурилася Марія Іванівна. У мій ювілей годувати гостей чужою їжею? Щоб про мене подумали? Ні, усе має бути домашнє, з любовю приготоване.
Соломія стиснула кулаки. З любовю. Звісно, з її любовю, яка мала весь день стояти біля плити.
Добре, сказала вона і пішла до виходу.
Соломіє! гукнув Тарас. Почекай.
Вона зупинилася в коридорі, важко дихаючи. Тарас підійшов, опустивши очі.
Слухай, я б допоміг, але ж ти знаєш, я на кухні тільки заважаю Руки не звідти ростуть.
Звісно, Соломія криво посміхнулася. А те, що твоя мати ставить мене на рівень прислуги це нормально?
Та ну, що ти Тарас ніяково знизав плечима. Ну подумай, приготувати для мами в свято це ж нічого страшного. Вона ж нам допомагає, дала житло, не бере за комуналку
Соломія глянула на нього довго. Вона могла б нагадати, як його мати постійно дорікає їй цим житлом, як критикує її прибирання, як зневажає її походження. Але навіщо? Тарас все одно не зрозуміє. Для нього мати свята, а її скарги пусті примхи.
Гаразд, сказала вона і повернулася на кухню.
Наступні години проминули в шаленому ритмі. Соломія смажила, варила, нарізала. Рухи автоматичні, а в голові одна думка. І раптом, коли вона мішала соус, її осяяло. Ідея була простою, але геніальною.
Вона дістала з шафки коробочку, яку купила для себе, але не встигла використати. Проносний засіб. На упаковці обіцяли ефект через годину.
Соломія вивчила список. У салати, закуски у все це можна було додати трохи. Гаряче залишила недоторканим їй і Тарасу теж треба було їсти.
До пятої стіл ломився від страв. Марія Іванівна в новій сукні та прикрасах оглядала кухню, як генерал перед атакою.
Непогано, кивнула вона. Хоча оселедець під шубою міг би бути солонішим.
Соломія мовчала, розкладаючи страви. Усередині співало від передчуття.
Гості прийшли рівно о пя
