Не забувай, ти живеш у моїй квартирі й усе життя тут провів. Знову починаєш? Тепер до кінця днів цим мені дорікатимеш?
Тетяна й Олег були одружені вже десять років.
У Тетяни були матір і вітчим, що виховував її з трьох років. Молодший брат Тетяни, Артем, теж не був йому рідним. Лише сестричка Соломія його кров. Але він ніколи не ділив дітей на своїх і чужих.
Коли Тетяна вийшла заміж і переїхала до чоловіка, Соломії було вісім.
З вітчимом Олег одразу знайшов спільну мову. Як і не дивно Дмитро Опанасович умів знайти підхід до будь-кого: чи то сусідські діти, чи дорослі. Він спілкувався на рівних, знаходив спільні теми.
Про тещу Олег теж поганого не казав, але з Дмитром Опанасовичем зблизився відразу й почав називати його татом. Його власного батька вже не було.
Мати Олега поїхала до бабусі, бо захворіла. Та так там і лишилася. Будинок вона залишила синові.
Тетяна й Олег переробили все під себе. Допомагав «тато». Теща бурчала не розуміла, як можна з міста переїхати до села.
Мамо, це ж містечко. Велике. Навіть пятиповерхівки в центрі є.
А ти в хаті. Околиця отже, село
Минуло десять років. У них підростали син і донька. Брат Тетяни після навчання залишився у місті, далеко від рідного дому. Молодша сестра вийшла заміж. Житла у них не було, і вони почали знімати. Квартиру оплачували матір і «тато» Соломії.
Хай живуть у нас, сказав Дмитро дружині.
Я не проти, але треба поговорити.
Про що?
Чому змінив роботу?
Вже говорили. Діти дорослі, самі заробляють. Мені вже тяжко на двох роботах, а після хвороби ще гірше. Витрат менше.
Соломії потрібна квартира.
У неї чоловік є.
Не забувай, ти живеш у моїй квартирі й усе життя тут провів.
Знову починаєш? Тепер до кінця днів цим мені дорікатимеш?
Вибирай! Працюй на квартиру доньки!
Який вибір? Працювати чи що?
Або йди.
Я не зможу так, ти ж знаєш.
Тоді розлучення. Іди. У тебе є будинок.
Будинок? Ти його бачила? Що з ним стало за роки.
Мене не цікавить. Ти ж не хотів продавати.
Дмитро Опанасович мовчки зібрав речі.
Забирай усе, інакше викину решту.
Майже все життя прожили, тобі на пенсію через рік. Мені вже шістдесят три.
Треба було молодшу знайти. Даремно я тоді за тебе вийшла. Хто б мене з двома дітьми взяв? Причепи заважали.
Це ти про дітей? Піду. Решту речей за тиждень заберу. Потерпи
Мамо, а тато де?
Ти ж знаєш, він тобі не батько.
І що? Він мій батько, іншого немає.
Ми розійшлися. Сюди переїжджає Соломія з чоловіком.
Що? А тато де?
У своєму селі.
І Соломія погодилася слабого батька туди відправити? А ти як могла?
Чого ти так переживаєш?
Не по-людськи. Артем знає?
Навіщо йому? Він далеко. А вам нащо сюди?
Просто заїхали. Завтра у відпустку, потім до Артема заїдемо.
А від мене що? Мені гроші на ремонт, сестра вагітна. Тож нічого не дам. Дітей привезли? Мені ніколи з ними.
Нічого не треба. Гроші є, діти їдуть з нами. Ми не за цим. Коли ти збиралася нам про розлучення сказати?
Навіщо? Він лише Соломії рідний.
Коли нас годував і любив був рідним, а тепер чужим? Ні, мамо
Не тобі мене судити! Я для вас старалася!
Олег знову увійшов у квартиру. Він вийшов, коли почув, що Дмитра Опанасовича вже немає. Ледве додзвонився той зазвичай не носив телефон із собою.
Звичайно, не мені. Це він для нас старався. Час покаже.
Тетянко, ходімо. Олег узяв її за руку. Я все дізнався. Діти у машину. Їдемо до діда.
Дізнався? Їдемо.
Ледве випив. Не хотів казати.
Молодець. Я ж ніколи не знала адреси.
Дмитро Опанасович зустрів їх біля старого будинку.
Діду, а в тебе бабуся зла живе? запитали онуки.
Ні. Вона у місті лишилася.
Тетяна й Олег засміялися. Жарт вдався, хоча батько був сумний. Він радів їхньому приїзду, але це давалося йому важко.
Навіщо ви мене знайшли?
Як тут можна жити? Ми приїхали вирішити все. Чому не сказав?
Нащо вас турбувати? Дружина все пояснила. Я зрозумів.
Я її теж зрозуміла. Як ти тут житимеш? Зараз літо, а зима? Речі перевіз?
Усі. Тут нічого нема, окрім старого посуду. Але нічого. Так вийшло проживу.
Звичайно, проживеш. Збирай речі. Їдемо до нас.
Так, тату, збирайся. Речі потім заберемо.
Не можу. Я не один.
Бачимо. А ми так і не завели собаку. Діти просять.
Підкинули. Ще малий
Беремо його теж. Охоронятиме дім.
Ба
