Винесла Михайлика на руках і ступила на мокрі сходи. Краплі дощу прослизали крізь напіввідчинені двері підїзду, змочуючи моє волосся. На вулицях було пусто. Навіть собаки не наважувались блукати в таку непогоду. Холод пронизував крізь одяг, але йти було нікуди.
Декілька годин я блукала містом, притискаючи дитину до себе. Нарешті, сусідка похилого віку, пані Оксана, побачила мене мокру й тремтячу та запросила до своєї невеличкої, але затишної хати. Вона дала мені рушник, гарячу чашку чаю й змайструвала Михайликові ліжко з ковдр. Тієї ночі я плакала в тишу, вдивляючись у стелю. Я знала щось має змінитися.
Наступні дні були важкими. Я шукала роботу, але ніхто не хотів брати на роботу саму матір із малим дитиною. Грошей на їжу ставало все менше, а приниження в очах знайомих боліло гірше за голод. Ярослав і Марічка поводилися так, ніби мене не існувало. А я відчувала, що зникла з їхнього життя, немов пляма, витерта ганчіркою.
Через тиждень я отримала офіційного листа. Спочатку подумала, що це повістка чи борг, про який не знала. З тремтінням у руках я розкрила конверт. Та надруковані слова змінили все: «Шановна пані Ганна Шевченко, повідомляємо, що ви є єдиною спадкоємицею майна покійної пані Ольги Ковальчук, вашої далекої тітки»
Я перечитала листа тричі. Не вірила власним очам. Ольга, яку бачила лише раз у дитинстві, залишила усе мені. Великий дім на околиці міста, солідні рахунки й, найголовніше, частку в поважній торговій компанії.
Негайно пішла до нотаріуса й, крок за кроком, вступила у спадок. Вперше за довгий час я відчула, що для мене теж сходить сонце. Купила собі новий одяг, дала Михайликові все, чого він ніколи не мав: іграшки, теплі речі, смачну їжу. Але найголовніше впевненість у завтрашньому дні.
Роки минали. Я навчилася керувати справами тітки й, на подив усіх, досягла успіху. Почала розумно інвестувати, збираючи навколо себе надійних людей. Крок за кроком моє імя стало відомим у ділових колах. Сильна, елегантна й загадкова жінка. Ніхто вже не згадував про дні, коли мене вигнали під дощем.
А ось Ярослав і Марічка вже не панували на вершині успіху. Їхня справа тріщала по швах. Помилки в управлінні, посп
