Або ти заселяєш у свою квартиру мого брата, або збирай речі та йди звідси! огризнувся чоловік.
Соломія затрималася в салоні на цілих дві години. Дві нові клієнтки записалися до неї після гарячих рекомендацій.
Ми хочемо тільки до вас, Соломіє Іванівно! Ви безперечно найкращий майстер у нашому місті! ці слова додали їй крил на шляху додому.
Може, справді час відкрити власну справу? Годі чекати на «кращі часи» зі складнощами.
З цими думками Соломія несвідомо дісталася до підїзду. У холі почулися незнайомі голоси з їхньої квартири. Вона швидко відчинила двері й завмерла на порозі. У передпокої валявся пошарпаний рюкзак, на підлозі брудні кеди, а з кухні тягнуло перегаром.
Соню, впізнаєш родича? Руслан повернувся! чоловік виглянув із кухні з якоюсь напруженою посмішкою.
Молодший брат Тараса сидів на кухонному диванчику, порожньо дивлячись у стіл. Той самий Руслан, який чотири роки тому пішов із дому до танцівниці з нічного клубу.
Привіт, дівер навіть не підвів очей.
Мам, а хто це? пошепки запитала донька, яка щойно повернулася з гуртку з народних танців.
Це твій дядько Руслан, татів брат, Соломія намагалася говорити рівно. Ти його навряд чи памятаєш. Була зовсім маленькою, коли він поїхав.
А чому він такий дивний? Марійка знизила голос.
Іди до себе, серденько. Поговоримо пізніше.
Жінка пройшла у ванну й відкрила кран. Їй потрібна була хвилина, щоб прийти до тями. У дзеркалі на неї дивилося втомлене обличчя. Вона повільно провела рукою по волоссю: пора підфарбувати корінці, але зараз думки були зовсім про інше.
Чотири роки тому, коли Руслан пішов із дому, вона бачила, як важко це далося Тарасу. Він місяць не спілкувався з батьками, звинувачував їх у тому, що відштовхнули брата. А потім ніби змирився, перестав згадувати Руслана, не відповідав на рідкісні дзвінки. Але, здається, тепер все змінилося.
Чоловік зайшов у спальню слідом за нею, трохи вагався, а потім тихо промовив:
Він поживе у нас. Так треба. Хоч якийсь час. Братові потрібна підтримка. Він у поганому стані. Вона йому зраджувала, тому розійшлися. До батьків йти не може.
І ти вирішив це сам? Навіть не запитав мене? Не обговорив? Соломія різко обернулася до чоловіка. Не вважаєш це нахабством?
А що було питати? Він мій брат, йому нікуди йти.
Тарас, у нас підліткова донька. Ти бачив, у якому він стані? Думаєш, це нормально, що вона щодня буде бачити таке? Руслан
Саме тому йому потрібна допомога. Родина! Тарас вперше за вечір подивився дружині в очі. Ти ж розумієш, що я не можу його кинути. Не маю права!
Скільки це триватиме?
Скільки буде потрібно. Братові треба прийти до тями.
А як щодо Марійки? Ти про неї подумав? Вона в такому віці
Соню, досить! чоловік підвищив голос, чого раніше ніколи не робив. Це мій брат. Молодший брат. Я не залишу його одного в біді.
Соломія відкрила рота, щоб відповісти, але зупинилася. Щось у його голосі змусило її змовкнути. За чотирнадцять років разом вона вперше почула таку жорсткість.
Гаразд, жінка відвернулася до вікна. Тільки попередь його: хай не пє вдома. І знайде роботу.
Тарас нічого не відповів і мовчки вийшов. Крізь стіну дружина чула, як він щось тихо обговорює з братом на кухні. Дуже тихо. Напевно, щоб вона не чула.
На кухонному годиннику була глибока ніч, коли голоси нарешті затихли. Соломія лежала без сну, прислухаючись до кроків у коридорі. Тарас довго ходив туди-сюда, влаштовуючи брата в вітальні.
Усе буде добре, прошепотів він, залазячи під ковдру. Але дружина вже не була в цьому впевнена.
***
Ранок почався із запаху перегару на кухні. Жінка мовчки готувала сніданок для доньки, намагаючись не помічати порожніх пляшок на столі й брудної попільнички.
За місяць вона майже звикла, що їхня кухня перетворилася на цілодобовий бар для двоїх.
Мам, я в школу, Марійка прокралася повз дядька, що спав на дивані, притискаючи до грудей рюкзак. Останнім часом дівчинка намагалася бувати вдома рідше: записалася в якийсь гурток і зависала у подруг.
Соломія знову спостерігала, як донька поспішно вибігає з дому, і відчувала, як усередині закипає злість.
Цей «тимчасовий» гість за місяць зруйнував усе, що вони будували роками: затишні вечори, спільні вечері, щирі розмови з Марійкою.
Доброго ранку, Тарас вийшов із спальні вже готовий до роботи. Кава є?
Залишилася. Вчорашня, дружина кивнула на турку. До речі, нам треба поговорити.
Не зараз, сп
