Ось вся правда про твою наречену! сухо промовив батько, простягаючи синові флешку.
Дмитро поглядав на годинник. Він замовив столик у «Білому роялі» найдорожчому ресторані Львова. Соломія запізнювалася вже на десять хвилин, а від цього його завжди дратувало.
Пунктуальність одна з головних якостей, яку Дмитро цінував у людях.
Молодий чоловік зітхнув, знову переглядаючи меню, хоча й знав напевно, що замовить.
Від накопиченої втоми й недавньої розмови з батьком думки плуталися. І коли він уже вирішив подзвонити Соломії, двері ресторану розчинилися.
Коханний! Вибач за запізнення! дівчина підлетіла до столика, ніби легкий вітерець у блакитній сукні, яка підкреслювала її струнку фігуру.
Вона схилилася й легко поцілувала Дмитра. Від неї пахло весняними квітами й чимось таким близьким, що весь його досад миттєво розвіявся.
Ти ж знаєш, як я не люблю чекати, намагався він зберегти суворість, але губи самі розтягнулися в усмішці. Неможливо було сердитися на цю дівчину.
Зате я, Соломія грайливо блиснула очима, обожнюю, коли такий гарний чоловік мене чекає в ресторані. Уяви, застрягла на світлофорі. Потім якась бабуся повільно переходила дорогу я ледь не збожеволіла!
Дмитро розсміявся:
Я тебе знаю, напевно півгодини макіяж наводила.
Та ну! вона удавано обурилася. Усього двадцять хвилин!
Молодий чоловік не міг відірвати від неї очей. Каштанове волосся мякими хвилями спадало на плечі, блакитні очі сяяли, а ямочки на щоках робили усмішку особливо чарівною.
Кожен раз, дивлячись на кохану, він не міг повірити своєму щастю. Два роки тому вони зустрілися, півтора були разом, рік як заручені. І ось тепер
За нас? Дмитро підняв келих із шампанським.
За нас, усміхнулася Соломія. В її очах пробігло щось таке, від чого в ньому все перевернулося.
Вони зробили замовлення й легко балакали про минулий день. Дівчина, як завжди, жваво розповідала про роботу в клініці, про смішний випадок із маленьким пацієнтом, про те, як головлікар знову хвалив її, називаючи «золотою медсестрою».
А в тебе що нового на роботі? Проєкт із батьком рухається? запитала вона, відправляючи в рот шматочок лосося.
Нормально, знизав плечима Дмитро. Все йде за планом, але терміни, як завжди, горять.
Соломія кивнула й раптом, ніби між іншим, запитала:
До речі, про терміни Коли ми нарешті призначимо точну дату весілля?
Молодий чоловік завмер. Ось воно. Знову.
Сонечко, ми ж говорили. Як тільки закінчимо з батьком проєкт
Так-так-так, памятаю, нетерпляче махнула вона рукою. Але це вже півроку! Дмитро, я не хочу більше чекати. Ми з тобою вже рік як заручені. Чого ти тягнеш?
Я не тягну. Просто зараз не найкращий час.
А коли він настане, цей «кращий час»? Коли мені буде пятдесят? Я хочу бути твоєю дружиною, розумієш? Не подругою, не нареченою дружиною!
Соломія, у мене зараз стільки роботи, що голови не підняти
Ой, годі! Ніби для весілля тобі потрібно робити більше, ніж просто приїхати в призначений час у призначене місце!
Справа не в цьому, Дмитро почав злитися. Я хочу, щоб усе було ідеально.
Я теж! скрикнула дівчина. І знаєш, що буде ідеально? Весілля на острові! Ми ж говорили про це. Я вже навіть каталоги переглядала. Мальдіви, Балі, Сейшели вибирай будь-які! Там усе організують, нам лише приїхати.
Знову це весілля на острові! Тобі так потрібен шик та блиск? Чи просто хочеш, щоб усі знайомі померли від заздрощів?
Соломія різко відсунула тарілку:
Ось як? Ти вважаєш, що я з тобою через гроші? Що мені потрібна лише розкішна весільна церемонія?
А хіба ні? слова вилетіли раніше, ніж він встиг їх спинити. Усі ці розмови про весілля, про подорожі, про те, що ти хочеш побачити Ніколи не чую, що ти просто хочеш бути зі мною!
Ти нестерпний! очі дівчини наповнилися сльозами. Я просто хочу бути твоєю дружиною! А ти видумуєш якісь дурні відмовки! Не хочеш одружуватися, так і скажи!
Я не видумую! Дмитро підвищив голос так, що кілька відвідувачів обернулися на них. Чому ти постійно тиснеш на мене?
Тому що я люблю тебе, дурнику! Але ти цього не розумієш! А може, тобі це просто не потрібно!
Молодий чоловік різко підвівся й кинув на стіл кілька купюр:
Знаєш що? Я не буду це обговорювати зараз. Не буду соромитися перед людьми! Дзвони, коли заспокоїшся.
Він швидким кроком пішов до виходу, ігноруючи розгублений погляд офіціанта й приглушені схлипи Соломії за спиною.
***
Дмитро мчав вечірнім містом, значно перевищуючи швидкі
