**Помста обраної жінки**
Вчитель фізики у сільській школі Іван Васильович одружився вдруге. Йому сорок один, а його коханій дружині Оленці лише тридцять. Молода, гарна, ніжна, спокійна та добра, вона вразила його до глибини душі.
Після першого шлюбу з Наталею вони розлучилися через девять років спільного життя. У них була донька Маринка, яку Іван дуже любив. Але Наталя після розлучення давно виїхала до свого села, і з тих пір вони не бачилися з донькою спілкуватися не дозволяла.
Іване, ну розлучився зі своєю істеричкою, так одружся знову, радив його близький друг Тарас, який працював дільничним у їхньому селі.
Може й варто, але поки не бачу дівчини, яка б запала мені в серце. Так, є багато дівчат і жінок, але Та й знову боюсь натрапити на невдачу
У село приїхала молода медсестра Олена. Іван випадково зустрів її, повертаючись із школи.
Ого, нова Хто це така? подумав він і, зустрівшись з дівчиною поглядом, пройшов повз. Вона перша привіталася, він відповів.
Тарасе, а хто це у нас у селі нова? запитав Іван у друга, не полінувавшись зайти до нього в кабінет.
Хто? Про кого ти? не зрозумів дільничний.
Зустрів дівчину, симпатичну, зі світлим волоссям, струнку, і, здається, дуже серйозну.
Ну, ти задав мені завдання, почесав потилицю Тарас. Хоча стривай Це ж медсестра Олена, три дні як приїхала до нас, працює у фельдшерському пункті. Богданівна-то пішла на пенсію.
Так, симпатична. Не гавряй, не проґав момент, сміявся друг.
Познайомитися з Оленою було неважко. Вже через два дні він зустрів її після роботи, ніби випадково, і вони заговорили.
Доброго дня, я Іван, працюю у школі, викладаю фізику. До речі, не одружений, посміхався він. А ви, значить, медсестра. А ваше сімейне положення?
Доброго дня. Так, медсестра. А вам мій сімейний статус дуже важливий? серйозно запитала вона.
Дуже. Навіть не уявляєте, як
З того дня вони почали зустрічатися, а незабаром відбулося скромне весілля у місцевому сільському кафе.
Олена теж була заміжня, але дуже недовго близько року і дякувала Богу, що не завагітніла. Чоловік виявився невдахим, вона швидко розлучилася. Колишній чоловік докучав їй, вимагаючи грошей на випивку, тому вона й втекла з райцентру до цього села.
Першого вересня, за традицією, усі учителі після лінійки йшли святкувати День знань.
Оленко, я сьогодні затримаюся, сама ж розумієш, у нас у вчителів свято, не можу ж відколюватися від колективу.
Гаразд, Іване, але дивись, щоб знову не прийшов із запахом чужих духів.
Та що ти, Оленко, я ж тобі тоді пояснював, що це Софія Степанівна свій піджак повісила поверх мого, після цього він зрозумів, що дружина в нього ревнива.
Вечір видався чудовим, трохи прохолодним. За столом усі бажали один одному всього найкращого від карєрних злетів до багатодітності. Веселі колеги гомоніли, сміялися, Іван Васильович теж був у гарному настрої. Тільки Софія Степанівна сумно поглядала на нього. Вона була жінкою бальзаківського віку, ніколи не була заміжньою, і вже сподівалася, що прибере Івана до рук. Але зявилася ця молода медсестра, на якій він одружився.
Після кафе Іван повертався навеселі, повільно підійшов до дому, відчинив двері у хаті було темно.
Оленко, весело покликав він, вішаючи піджак у передпокої. Я повернувся цілий і неушкоджений.
Він пройшов у вітальню, там теж було темно, і вирішив, що дружина у спальні читає книгу вона це любила.
Оленко, ну ось ти де, я так і думав, побачив дружину, яка сиділа на ліжку, підклавши ноги під себе, при світлі настільної лампи з книгою в руках. Уявляєш, вечір пройшов добре, і я зовсім не пізно. Та й випив трохи, він засміявся своїм чарівним сміхом.
Олена підвела на нього очі, і він здивувався вони були холодними й пустими, ніби чужі.
Олю, що з тобою? схвилювався Іван. Зазвичай зустрічаєш мене з усмішкою, а сьогодні Чи ти переживаєш, що я багато випив? Та ні, зовсім трохи, просто для настрою. Свято ж у мене, перше вересня, він навіть засміявся, але дружина не відреагувала.
Олена мовчки кивнула у бік вітальні й сухо проговорила:
На столі лист. Прочитай
Іван вийшов у кімнату й побачив розпечатаний конверт.
Мабуть, щось серйозне, раз Олена у такому стані. Адреса була виведена на конверті гарним почерком, зворотної не було. Він дістав листа й сів у крісло.
*«Привіт, Іване. Ось вирішила тобі написати. Сам знаєш, хто це, адже я в тебе єдина любов. Не писала б, але тепер чекаю від тебе
