Оленка не памятала, коли востаннє почувала себе так вільно. Її командировку перенесли на кілька годин, і вона, не кажучи нікому, вимкнула телефон і розслабилася на ліжку. Вчора вона повернулася з батьківського села, де два дні без передишку мила, прибирала, готувала під постійні нарікання свекрухи та чоловіка.
Свекруха лаяла її за те, що Оленка «зіпсувала» сина, заробляє замало, і що вони ледве виживають на її гроші. Чоловік, Тарас, підтримував матір:
Ти ж могла б знайти ще одну роботу, раз повертаєшся додому рано. Навіть готувати тобі не треба!
Подивись, як вона підлогу миє, верещала свекруха. Годину тре, а могла б білизну прати!
Оленка не витримала:
Якби ви мили хоча б раз на тиждень, вона б не була такою брудною!
Краще б мовчала. Свекруха розлютилася ще більше, і Тарас підскочив до неї:
Значить, чоловік має вбиватися на роботі, а потім ще й за матірю доглядати? У тебе, мабуть, серце з каменю!
Оленка вийшла на вулицю, сіла на лавку біля хати. Раптом почула голос:
Оленько, що трапилося?
Це була сусідка Галя. Вони знали одна одну ще до весілля.
Знову твої домашні? спитала Галя.
Ага, зітхнула Оленка.
Слухай, це, звісно, не моя справа, але чого ти їх терпиш? Чоловік постійно з мамою, а ви й не живете разом. Нащо тобі це?
Ми не вибирали так, Галю. Не можна ж кинути його матір
Вона ж, мабуть, і марафон пробіжить, якщо захоче, усміхнулася Галя. Думаю, вона просто маніпулює. А ти раніше була іншою. Що сталося?
Оленка лише знизала плечима.
Того ж вечора начальник повідомив про термінову командировку. Оленка зраділа це означало додаткові гроші і можливість відпочити від родини.
Коли вона сказала Тарасу, атмосфера наче полегшала. Ввечері вони спали на різних ліжках він не хотів засмучувати матір. Оленка тільки зраділа: втомилася і швидко заснула.
О другій ночі її розбудила свекруха:
Ти що, не чуєш, як я кличу?
Оленка протерла очі:
Що трапилося?
Подай мені пігулки.
Вона подивилася на шафку вона була ближче до свекрухи, ніж до неї. Але встала. Заснула лише о пятій, а о шостій вже треба було їхати.
У місті начальник сказав, що командировку перенесли. Оленка ледь не підстрибнула від радості нарешті можна відпочити! Вона вимкнула телефон і провалилася в сон.
Потім встигла нафарбуватися і приїхала на вокзал. Їй було все одно, що місто змінили, головне, що вона відпочила.
Гроші за командировку вже прийшли, але вперше вона вирішила не відправляти їх Тарасу.
Залишалося 20 хвилин до поїзда, і Оленка пішла купити води. Раптом вона побачила Тараса біля квіткового кіоску. Він купував букет.
«Хіба він не мав доглядати за хворою матірю?» подумала вона.
Стежила за ним і побачила, як він цілує якусь дівчину.
Вона сіла в таксі й крикнула водієві:
Їдьте за ним! Заплачу вдвічі!
Водій, чоловік літ тридцяти, здивовано подивився, але погодився.
Тарас і дівчина зайшли у їхню квартиру.
Не йдіть туди, сказав водій. Ви вже запізнилися на поїзд.
Він запропонував кави. Оленка заплакала.
Не ллйте сльози, а то всю машину заллєте, пожартував він.
Пізніше вони сиділи на березі Дніпра.
Я часто сюди приходжу, зізнався він. Особливо коли дізнався, що дружина зрадила.
Як можна зрадити тобі? вирвалося в Оленки.
Він розсміявся:
Ось! Я теж так думав!
Вони познайомилися ближче. Його звали Андрій.
Через два дні Тарас подзвонив:
Де гроші? Ти ж отримала командировочні!
Це мої гроші. І забери свої речі з моєї квартири.
Ти що, з глузду зїхала? Як я житиму?
Знайди роботу, як усі нормальні чоловіки.
Як я можу працювати, якщо мати хвора?
Не настільки хвора, щоб ти не міг купувати квіти дівчатам на мої гроші.
Вона вимкнула телефон.
Після повернення Тарас чекав її біля підїзду.
Нам треба поговорити, він схопив її за руку.
Відпусти!
Ти думаєш, легко відчепишся? Якщо я гуляв це нормально. Я чоловік!
Раптом він відпустив її. Перед нею стояв Андрій.
Коханця завела?! заревів Тарас. Я подаю на розлучення!
Чудово, усміхнулася Оленка.
Тарас зніяковів.
Андрій відвіз її на вокзал.
Як ти тут опинився? спитала вона.
Ти писала, що їдеш. Я вирішив провести Він раптом вийшов і повернувся з букетом білих троянд. Забув віддати.
Оленка посміхнулася. Такого вона не чекала.
