Вантажники завезли меблі в нову квартиру й остовпіли, упізнавши в господирі зниклу зірку естради.
Олежу, ти бачив, яке у нас замовлення? Шафа, диван, два крісла й стіл! А будинок без ліфта, пятий поверх! За такі гроші хай сам Сергій таскає! Микола роздратовано кинув накладну на панель вантажівки.
Та годі тобі, Миколо, спокійно відповів Олег, не відриваючи погляду від дороги. Сьогодні останнє замовлення, і додому. Дружина борщ обіцяла зварити.
Твоєму борщу нічого не загрожує, а от моя спина точно не скаже дякую, зітхнув Микола, дивлячись у вікно на сірі пятиповерхівки спального району. І навіщо людям цей пятий поверх? Жили б на першому, як нормальні люди.
Зате вид з вікна, усміхнувся Олег. І сусіди зверху не топають.
Та вже, романтика Слухай, а хто замовник? Микола нарешті взяв накладну, вдивляючись у дрібний шрифт. Якась Марченко Світлана Іванівна. Телефон,
