Мати періодично приводила нових «чоловіків» Оксана памятала трьох. Але всі вони якось не прижилися, пішли. Мати плакала, обіймала її, казала: «Нічого, буде й на нашій вулиці свято». І йшла на роботу.
Останній чоловік протримався два тижні, але коли мати перестала купувати йому горілку, занудьгував, а потім теж пішов, прихопивши з маминої шкатулки її сережки. Мати не стала тоді писати на нього заяву. Сказала, що сама в усьому винувата.
Після цього на пять років настало затишшя. Оксана вже зраділа, вирішила, що вони з матірю спокійно житимуть, але не тут-то й було. Коли Оксані виповнилося пятнадцять, мати закохалася. Вона розповідала Оксані, який він гарний, який чудовий, як любить її.
Оксана навіть раділа, що мати, нарешті, знайшла своє щастя. Коли мама привела Ігоря додому вперше, то й Оксані він сподобався. Чоловікові на вигляд було років сорок. Добре одягнений. За столом випив лише одну чарку. Розмовляли на різні теми. Ігор навіть жартував, досить дотепно. Оксана пішла спати раніше, залишила їх на кухні. Думала, що вранці зустріне Ігоря на кухні. Але через годину почула, як хлопнули двері. Значить, пішов.
Вранці мати знову ним захоплювалася. Казала, що працює у міськраді, такий поважний, про репутацію матері дбає. Обіцяв, що можна було б переїхати до нього після весілля, але рік тут поживуть, поки Оксана школу закінчить. А поки що зроблять ремонт у його квартирі.
Оксана слухала і навіть милувалася матірю. Вона ніби помолодшала. Їй було тридцять шість, і останнім часом вона вже не доглядала за собою. Звикла до думки, що завжди буде сама.
***
Ігор з мамою розписалися якраз перед початком навчального року. Оксана вчилася, готувалася до іспів. Ігор цікавився, чи не треба допомоги. Оксана дякувала, казала, що справляється, а Ігор ішов до своєї кімнати. Загалом він виявився дуже тактовним. Завжди стукав до Оксани, якщо йому щось було треба.
Можна сказати, що вони подружилися. Оксана вже не так його боялася, за вечерею ділилася своїми переживаннями через навчання. Ігор завжди з щирим інтересом розпитував подробиці шкільного життя.
А мама просто зацвіла. Ігор її пестив. Незабаром у мами в вухах зявилися нові сережки, а потім і ланцюжок.
Рік пролетів непомітно. Вони закінчили ремонт і збиралися переїжджати. Ігор питав Оксану, чи не поїде вона з ними? Місця вистачить. Але Оксана закінчила школу, вважала себе дорослою і хотіла самостійності. Зрозуміло, грошей у неї ще не було, але Ігор сказав, що це не проблема. Вони вирішили, що Оксана вступить до місцевого технікуму. А потім Ігор влаштує її на гарну роботу.
Перед самим відїздом Ігор сказав Оксані:
Ти до нас у гості приїжджай частіше, і ми заходитимемо: то мати, то я. Якщо щось потрібно, не соромся, завжди питай. Ми ж рідні люди.
Мама з Ігорем подарували їй на закінчення школи гарний кулон на ланцюжку. Дівчині він так сподобався, що перші дні вона майже не відходила від дзеркала.
Коли вони вибирали подарунок, мати сказала Ігорю:
Не рано їй такі речі?
Але Ігор заперечив:
Хто ж їй, як не ми, подарує щось гарне?
Мати посміхнулася. Все-таки їй пощастило знайти найкращого чоловіка.
***
Вони переїхали, а Оксана почала самостійне життя. Спочатку було нудно, вона часто їздила до матері. Їй завжди там були раді. Потім звикла і стала їздити рідше. Іноді сама мати завітала привезти продуктів чи грошей. А то й просто на вулиці зустрічалися. У всіх справи, у всіх робота.
Оксана вступила до технікуму. Їй дуже подобалося студентське життя. На вихідні їздила до матері з вітчимом. Розповідала новини.
Одного разу під час її візиту їй повідомили, що Ігора відправляють у відрядження на рік. Звичайно, мати поїде з ним. А Оксана нехай не хвилюється, вони будуть час від часу надсилати їй гроші.
Оксана проводжала їх аж до самого потяга. Мати спробувала заплакати, але дівчина засміялася:
Мам, ну чого? Мені скоро сімнадцять, я доросла. Обіцяю не шаліти.
Всі засміялися, обійнялися, і мати з вітчимом сіли у вагон.
***
Жили вони десь далеко. Приїхали на два дні зустріти Новий рік, а потім знову поїхали. Привезли Оксані купу подарунків, вона потім цілий вечір їх розпаковувала.
А через деякий час мати подзвонила і сказала, що відрядження подовжують. Щонайменше на два роки. Ігор приїде, перевезе до неї зайві речі, а квартиру здасть. Вона б теж приїхала, та з роботи не відпускають.
Оксана прийшла з навчання, почула, що в кімнаті хтось шелестить. Заглянула.
Вітаю, ви вже приїхали?
О, Оксанко, привіт. Так,Він стояв на порозі, дивлячись на неї тим самим хижим поглядом, що й тоді, а Оксана раптом зрозуміла нічого не закінчилося, і тепер вона повинна втекти знову, але цього разу назавжди.
