“Дякую, Юрку! Не знаю, що б я робила без тебе,” повідомлення спалахнуло на екрані телефону.
Телефон чоловіка затремтів прямо в її руці. Оксана машиново глянула на дисплей. Відправником була якась Марічка. Повідомлення закінчувалось рожевим сердечком ніби маленький поцілунок.
Оксана завмерла. Марічка? Юрко? Можна було б подумати, що це далека родичка чи колега, якби не одна деталь: чоловік ніколи не згадував жодної Марічки. Чи він її приховував?
Вона різко підняла голову. Спочатку варто було дізнатися правду, а не робити поспішних висновків. Але серце стиснулося від ревнощів.
Хто така Марічка? спитала Оксана, намагаючись стримати голос.
Юрій, який спокійно пив каву, здивовано кліпнув.
Що?
Марічка, повторила вона, показуючи йому телефон. Хто це?
Він глянув на екран, і в його очах мигнула напруга. Він відвернувся і знизав плечима.
Це… Марина.
Оксана застигла.
Яка Марина?
Ну… Колишня. Між нами вже давно нічого немає.
Вона поклала телефон на стіл і схрестила руки.
Колишня називає тебе “Юрком” і дякує сердечками? Ти справді вважаєш це нормальним?
Юрій знову знизав плечима, ніби мова йшла про щось неварте уваги.
Так. Я їй позичив грошей. Вона попросила, я допоміг.
Оксану обурила лють.
Ти дав гроші колишній?!
Ну так, що тут такого?
Що тут такого?! вона аж підскочила. Ти серйозно? Ти береш наші спільні гроші та віддаєш їх якійсь Марічці?
Він нарешті подивився їй у вічі.
Оксано, ти робиш з мухи слона. Ми знайомі сто років. Чому я не можу допомогти?
Вона засміялася, але в тому сміху не було радості.
Ти одружений, Юрку. Зі мною! Але все одно бігаєш за нею, з ким був раніше.
Він роздратовано зітхнув, ніби пояснював дурній дитині.
Ми розійшлися мирно. Вона для мене не чужа.
А я чужа?
Юрій замовк. Оксана похитала головою і глибоко зітхнула.
Скільки вже це триває?
Що саме?
Ваша чудова дружба.
Він відвів погляд.
Ми завжди спілкувалися. Ще до тебе. Просто не казав. Не хотів зайвих питань.
Оксана відчула, як усе тіло наповнюється гнівом.
Тобто два роки мені брехав?
Не брехав! Просто не було причин казати. Я тобі не зраджую. Чого ти розводиш драми?
Вона глибоко вдихнула, намагаючись не кричати.
І скільки разів їй допомагав?
Інколи. Дрібниці. Щось полагодити, компютер налаштувати.
Тобто мій чоловік бігає за іншою жінкою, як сантехнік?
Що за дурниці?! вибухнув він. Допоміг, дав грошей! Це злочин?! Я й тобі б допоміг!
Оксана холодно подивилася на нього.
Якщо ти не бачиш у цьому нічого поганого, значить, у нас різні уявлення про те, що таке сімя.
Вона повернулася і вийшла з кухні. Не хотіла бачити його обличчя зараз.
Той день пройшов для Оксани, як у тумані. Гнів, біль, плутанина. Вона намагалася мислити холодно, але в голові лунала лише одна думка: “Як я могла не помітити?”
Юрій не виглядав винним. Тепер він навіть не ховав, що спілкується з Мариною, але поводився так, ніби це було щось звичайне.
За наступні два тижні все стало зрозумілим. Чоловік частіше затримувався після роботи. Кожні кілька днів у Марини знаходилася “термінова” проблема.
Сьогодні йду до Марини, спокійно сказав він за вечерею. У неї зламалася пралька.
Оксана поклала виделку і пронизливо подивилася на нього.
У місті більше немає майстрів?
Невже так важко допомогти?
Для тебе ні. Для мене так.
Знову почала! Невже кожен раз це обговорювати?
Так, знову, холодно відповіла вона. Бо твоя колишня постійно потребує допомоги. Хоча б дітей спільних у вас немає.
Юрій зітхнув і продовжив їсти.
Якби це була сусідка чи моя мати, ти б так само реагувала?
Різниця в тому, що інші не кликали б тебе кожен день.
Оксано, втомлено сказав він. Ти поводишся так, ніби я їй зраджую.
Не знаю, чи зраджуєш, але це ненормально. І мені це не подобається, гостро відповіла вона.
Він усміхнувся.
Ти мені не довіряєш.
А ти дав для цього підстави?
Між ними впала мовчанка.
Через три дні Марина знову дала про себе знати.
Марина подзвонила, беземоційно повідомив він. Хоче купити холодильник, але не знає, як його привезти.
Оксана повільно обернулася до нього.
Тобто зараз кидаєш усе і везеш їй холодильник?
Ну і що?
Юрку, ти справді не бачиш проблеми?
Я бачу, що ти роздуваєш з нічого скандал.
Не я роблю сцену, а ти. І я не хочу бути її частиною. Якщо тобі так важливо допома
