“Залишимо її тут, нехай сама здохне!” говорили вони, кидаючи бабусю в сніг. Злісники не зрозуміли, що бумеранг незабаром повернеться.
Валентина Петрівка йшла до своєї парадної. Сусідки на лавочці обговорювали недавно припарковане авто.
Чиє воно? запитала Валентина.
А хто його зна! відповіла одна. Мабуть, Марійчине. До старих такі дорогі машини не їздять.
До нас тільки швидка завітає! додала інша.
Сусідки ще трохи поговорили про владу й плітки. Аж ось вийшла та сама Марійка, біля якої стояло авто. Вона пройшла повз, навіть не глянувши на них. Валентина швидко зайшла додому.
Валентино Петрівко? почула вона в підїзді. Памятаєте мене? Ми розмовляли днями. Я ваш родич.
О, Арсене! впізнала вона його. Чому не попередив, що завітаєш? Це твоя машина на клумбі?
Так, моя.
Тоді йди й перепаркуй, поки люди не почали! Як можна таке вигадати ставити авто на мої квіти!
Родич поспішно вийшов, а Валентина почала гріти чай. Їй треба було продати квартиру не хотілося залишати сусідам знищені клумби.
Колись до неї навідувався дядько з сином. Потім родичі забули один одного. А тут зявився! Та щось у ньому тривожило Валентину. Він багато палив. Зубі вже жовті, хоч і молодий. Добре, що приїхав. Жінка не хотіла наймати агента краще віддячити небожеві. Але той відмовився від грошей.
Валентина залишилася сама у старості. Хотіла переїхати ближче до природи. У селі був город. Поки ще сили є, хотіла садити овочі. Восени знайшовся покупець.
Завтра вже зима. Продаватимемо навесні, вирішила Валентина.
Та навесні дорожче буде! заперечив небіж. У холод легше перевірити опалення. Ще й покупець є. А раптом відмовиться?
Та мені ж ще не підібрали хату! Де я житиму? Знайдемо тоді й продамо, зітхнула жінка.
Арсен погодився.
Незабаром він знайшов варіанти. Обравши хату, поїхали оглядати. Валентина засмутилася скрізь потрібен ремонт. Але грошей від продажу квартири вистачило б.
Арсен розбирався у будівництві й порахував, скільки коштуватиме ремонт. Обіцяв допомогти.
Бабуся нервувала:
Зима на носі. Не хочу з цим ремонтом возитися. Хочу увійти й жити, як люди.
Та я ж вам допоможу! відповів молодик.
Валентину бентежило, що небіж поспішає продати її квартиру та купити будь-яку халупку. Але вирішила, що йому це невигідно. Подякувала за допомогу.
Покупець і нотар прийшли вчасно. Арсен заварив чай. Валентині стало шкода квартири. Та вже й речі зібрано, й угоду підписано.
Ну от. Можна їхати у нову хату! оголосив небіж.
Почекай, так одразу? Я ще посуд не склала, заперечила жінка, але Арсен наполіг треба їхати сьогодні. Мовляв, покупцю нема де ночувати!
Валентина погодилася. У фургоні вона задрімала. Прокидаючись, чула, як чоловіки розмовляють.
Бабусю, чуєте? долинув голос Арсена. Відповісти вона не змогла.
Залишимо її тут, почула вона, прокидаючись. Все ніби у тумані. Її кинули просто в сніг.
Сама здохне, додав Арсен.
Бабуся зрозуміла небіж її обдурив. Мабуть, щось підсипав у чай, щоб вона заснула й підписала документи. Вона заплющила очі, готова до смерті.
Тим часом це побачила дівчина. Проїжджаючи повз, вона помітила зупинений фургон і вирішила допомогти. Та потім побачила, як чоловіки щось тягнуть у ліс. Сильно сніжило. Дівчину зацікавило чого вони щось вивантажують посеред дороги? Може, щось незаконне?
Вона приглушила світла й зачекала. Записала номер. Коли незнайомці поїхали, підійшла до місця. Побачила бабусю та ще жива! Дівчина зателефонувала чоловікові.
Коли він приїхав, вони забрали Валентину до себе. У дорозі та отямилася.
Де я?
Ми вас знайшли, відповіла Іринка. Памятаєте, як опинилися у снігу?
Так. Памятаю. Продавали з небожем квартиру. Потім пили чай. А той чай… Він щось підсипав! Потім ми їхали до села, а вони мене кинули. Позбулися мене!
Давайте вас намажу, запропонувала дівчина, дістаючи крем.
З вами тепліше, посміхнулася бабуся. Так я б пропала.
Пізніше Іринка з чоловіком і Валентина звернулися до поліції. Розпочали слідство. Дівчина запропонувала бабусі пожити у них.
За кілька тижнів квартиру повернули. Арсена та його спільника заарештували за шахрайство. А навесні Валентина продала квартиру й купила хату в селі. Ремонту не потребувалося вона із радістю взялася за город. Влітку запросила Іринку з чоловіком у гості. Бабуся ніколи не забула їхньої доброти.
