Дзвонить неприємно різко, оголошуючи про візит. Ганна поклала фартух, витерла руки і пішла до дверей. На порозі стояла її донька з молодим хлопцем. Ганна впустила їх у квартиру.
Привіт, мамо, сказала донька, поцілувавши її в щоку. Це Ватко, він житиме з нами.
Добрий день, ввічливо привітався юнак.
А це моя мама, тітка Ганна.
Ганна Шевченко, поправила доньку мати.
Мам, а що на вечерю?
Картопляне пюре та сосиски.
Я не їм пюре, відповів хлопець, зняв чоботи й пішов у вітальню.
Але ж мамо, Ватко не їсть картоплю! скрикнула дівчина.
Юнак сів на диван і кинув рюкзак на підлогу.
Це, власне, моя кімната, зауважила Ганна.
Ватко, ходи, покажу тобі, де ми житимемо! покликала Оленка.
Мені тут подобається, буркнув хлопець, підводячись.
Мам, подумай, що Ватко може поїсти.
Не знаю, у нас залишилася половина пачки сосисок, знизала плечима Ганна.
Ідеально з гірчицею, кетчупом і хлібом! радісно оголосив він.
Ну добре, зітхнула Ганна, направляючись на кухню. Раніше таскала кошенят і цуценят, а тепер ось це привела і ще й годуй його.
Вона наклала собі пюре, поклала дві сосиски, додала салат і з задоволенням почала їсти.
Мам, чому ти їси сама? запитала донька, зазирнувши на кухню.
Тому що прийшла з роботи голодна, відповіла Ганна, жуючи. Хто хоче їсти нехай бере сам або готує. І ще питання: чому Ватко буде жити з нами?
Як чому? Він мій чоловік.
Що?! Твій чоловік?
Так. Твоя донька доросла і сама вирішує, коли виходити заміж. Мені вже девятнадцять.
Але ви ж мене навіть не запросили на весілля.
Весілля не було, ми просто розписались. Тепер ми подружжя і житимемо разом, пояснила Оленка, дивлячись на матір.
Ну, тоді вітаю. Але чому без весілля?
Якщо у тебе є гроші на весілля, можеш дати нам ми знайдемо, куди їх подіти.
Зрозуміло, відповіла Ганна, продовжуючи їсти. Але чому саме у нас?
Бо в їх однокімнатній живуть уже вчетверо.
Тобто варіант зняти щось навіть не розглядався?
Навіщо знімати, якщо в мене тут є кімната? здивувалася донька.
Зрозуміло.
Ти даси нам щось поїсти?
Оленко, каструля з пюре на плиті, сосиски на сковороді. Якщо мало у холодильнику ще половина пачки. Беріть, що треба.
Мам, ти не розумієш, у тебе тепер ЗЯТЬ! наголосила Оленка.
І що, мені танцювати від радості? Оленко, я прийшла з роботи втомлена ніяких свят. У вас є руки, подбайте про себе самі.
Ось чому ти не заміжня! кинула донька злий погляд і, хлопнувши дверима, пішла у свою кімнату.
Ганна доїла, помила посуд, витерла стіл і пішла переодягатися. Взяла спортивну сумку і вирушила до спортзалу. Кілька разів на тиждень вона проводила вечори там або у басейні.
О десятій повернулася додому. Очікуючи чашку чаю, вона побачила на кухні хаос хтось намагався готувати. Кришка від каструлі зникла, пюре висохло і потріскалося. Упаковка від сосисок валялася на столі, поруч засохлий шматок хліба без пакета. Сковорода підгоріла, і хтось шкрябав по ній виделкою. У мийці стояв брудний посуд, а на підлозі пляма чогось солодкого. У квартирі пахло цигарками.
Оце новеньке. Оленка таке собі ніколи не дозволяла.
Вона відчинила двері до кімнати доньки. Молодь пила вино і курила.
Оленко, прибери на кухні. І завтра купиш нову сковороду, сказала мати й пішла у свою кімнату, не зачиняючи дверей.
Оленка зірвалася з місця і побігла за нею.
Чому це ми маємо прибирати? І звідки в мене гроші на сковороду? Я не працюю, я вчуся! Тобі посуд важливіший за нас?
Оленко, правила такі: хто їсть той прибирає, хто робить бруд той прибирає, хто щось ламає той відновлює. Кожен дбає про себе. І так, сковорода мені важлива вона коштує грошей, а тепер їй кінець.
Ти просто не хочеш, щоб ми тут жили!
Так, спокійно відповіла Ганна.
Зараз вона не хотіла сварки, але Оленка раніше так себе не поводила.
Але тут частка моя!
Ні, квартира повністю моя. Я на неї працювала. Ти тут просто прописана. Вирішувати свої проблеми за мій рахунок? Ні. Якщо хочете жити тут дотримуйтесь правил.
Все життя я жила за твоїми правилами! Я заміжня, і тепер ти мені не указ! заперечила Оленка. До того ж, ти вже прожила своє віддай нам квартиру.
З радістю віддам тобі лавку біля підїзду. Отже, кохана, ти заміжня? Не питала. Ночуватимеш або сама, або з чоловіком деінде. Він тут не залишиться.
Можеш тримати свою квартиру. Ватко, пішли! Оленка почала
