Як тільки я приїхав на свою дачу, то побачив, як теща з моїм братом показують її покупцеві, певні, що я нічого не дізнаюсь.
Олена вирішила у вихідний заглянути на ділянку, перевірити, як вона перезимувала. Жовтневе небо було ясним, сонячним, хоча в повітрі вже відчувалась осіння прохолода. Вона прокинулась рано, випила кави, зібрала інструменти та термос із чаєм. Земля знаходилась за тридцять кілометрів від Києва, в селі Вишневе. Олена купила цю ділянку ще до шлюбу, на заощадження зі своєї зарплати в IT. Тоді ціни були доступнішими, і вона встигла придбати десять соток із невеликим садовим будиночком. Всі документи були оформлені на неї.
За роки вона облаштувала місце: посадила груші, сливи, розбила город, відремонтувала паркан, пофарбувала хатинку. Влітку приїжджала сюди щовихідних, працювала на грядках, відпочивала від міської метушні. Її чоловік, Дмитро, рідко супроводжував її. Казав, що не любить копатися в землі, що комарі кусаються, що нудно. Він волів залишатися вдома, зустрічатися з друзями, дивитися футбол. Олена не наполягала. Це був її особистий куточок, де можна було побути наодинці.
Востаннє вона була тут у серпні. Потім почався аврал на роботі, і знайти вільний час не вдавалось. Але ось зараз, у жовтні, випав вільний день. Треба було перевірити, чи все в порядку: чи не потрібно чистити дах, чи не залізли в будиночок бродячі тварини, прибрати опале листя.
Олена сіла в авто, ввімкнула радіо та рушила до села. Дорога зайняла близько години. За вікном миготіли поля, переліски, села з деревяними хатами. Осінь розмалювала ліс у золоті та багряні фарби. Вона завжди любила цю пору тишу, прохолоду, запах багать.
Підїжджаючи до хвіртки, Олена помітила чужу машину сірий позашляховик, припаркований біля воріт. Вона нахмурилась. Хто це міг бути? Сусіди їздили на стареньких «Жигулях», а така машина тут явно була не місцева. Вона зупинилась, вийшла з авто й підійшла ближче.
Крізь ґрати воріт вона побачила Дмитра та його матір Наталю, які вели незнайомого чоловіка городом. Олена завмерла. Що вони тут роблять? Дмитро зранку сказав, що їде до друга допомагати з ремонтом. А теща взагалі ніколи не приїжджала сюди, скаржилась на суглоби й тиск. І ось тепер вони обидва розгулювали її землею з якимсь чоловіком у діловому костюмі.
Дмитро показував рукою на куток, де росли старі груші. Наталія щось розповідала, активно жестикулюючи. Незнайомець уважно слухав, час від часу щось записуючи у блокнот. Він оглядав землю, паркан, будиночок, немов оцінюючи вартість.
Тут ідеальне місце для будівництва, говорила Наталія. Сусіди тихі, ліс поруч, річка за кілометр. Електрика підведена, вода з колодязя. Земля рівна, без проблем із фундаментом.
Олені стало погано. Її теща розпродавала її землю, наче справжній агент з нерухомості. Землю, на яку вона ніколи навіть не заходила!
Документи чисті, додав Дмитро. Угоду оформимо швидко. Ціна обговорюється, але вона адекватна.
Олена стиснула кулаки. Вони намагались продати її ділянку. Без її відома. Без її згоди. На її очах!
Вона згадала, як півроку тому Дмитро пропонував продати дачу, щоб купити більшу квартиру. Вона відмовилась. Сказала, що ділянка їй дорога. Він тоді знизав плечима й більше не чіпав цю тему. Виявилось, він просто змінив тактику.
Олена відчинила хвіртку. Металевий скрип змусив усіх обернутись. Дмитро зблід. Наталія завмерла із відкритим ротом. Незнайомець здивовано підняв брови.
Ця ділянка оформлена тільки на мене, холодно сказала Олена. Ніяких угод не буде.
Незнайомець занімів, потім пробурмотів: «Вибачте, мене ввели в оману», і швидко пішов. Через хвилину його позашляховик уже зникав у хмарі пилу.
Олена повернулась до чоловіка та тещі. Обидва мовчали, не знаючи, що сказати.
Поясніть, вимовила вона.
Оленко, це не те, що ти думаєш, пробубнів Дмитро. Я просто показував ділянку знайомому. Він цікавився землею
Показував? Чи вже продавав? перебила вона. Я чула, як ти обговорював документи та ціну!
Дмитро замовк. Наталія втрутилась:
Доню, ми хотіли як краще! Ділянка простаює, ти сюди рідко їздиш. Навіщо вона тобі? Гроші від продажу можна вкласти в квартиру!
Це моя власність, відрізала Олена. І ви не маєте права нею розпоряджатись.
Та як так! зірвалась Наталія. Ви ж сімя! Чоловік має право на свою думку!
Має. Але не на продаж чужого.
Теща розлютилась:
Егоїстка! Думаєш тільки про себе!
Ні, спокійно сказала Олена. Я думаю про те, що ви обидва мене обдурили.
Дмитро спробував виправдатись:
Я хотів спочатку перевірити, чи справді він зацікавиться. Потім би тобі сказав
Брешеш,
