13 листопада 2025рік.
Знову вчора ввечері, коли я намагалася розпалити сварку між сином і вагітною дружиною, у мене в голові крутилося одне: «Мамо, ти вже не та, що була».
Ох, мамо каже кихнула Одарка.
Тоді згадалась недавня розбовтана бесіда з тещою. Хіба вона могла так розповідати, як я їй вилавила, коли вона знову підняла тему свого сумного минулого? Мабуть, вже сотий раз.
Наталіє Василіївно, перейдемо, будь ласка, до іншої теми, ввічливо, проте впевнено попросила я.
Теща, щойно розпочавши свій звичний монолог про «незавершені вагітності» в минулому, здригнулася і з недиву подивилася на мене.
Одарко, я ж хочу тебе підбодрити.
Дякую, мені не потрібна підтримка від людини з емоціями, як у хлібця.
Ти що, назвала мене тупою? в очах тещі почали збиратися сльози.
У будьякий інший день я б спробувала згладити конфлікт, а не кидала б виправдання: «Вибачте, я маю терміновий дзвінок», чи «забула про зустріч». Звісно, я придумала б якусь відмазку, аби уникнути її негідних історій про минуле. Однак горемамка це особлива штука, що розладнає весь організм під час вагітності.
До п’ятого місяця я перетворилася з терплячої й мякої жінки на жорстку, що, засучивши рукава, спитає: «Де моя «конячка» і «хатка»», а потім сама розвяже проблеми.
Як вам мене називати, коли вже сто разів казали, що я не хочу обговорювати ваш невдалий досвід батьківства?
Знаєте, мій друг високофункціональний аутист, він може раптом почати танцювати на площі чи не зрозуміти жарту, і навіть йому здається дурним обговорювати такі справи з вагітною.
Тобто я не лише дурна, а й ідіотка? Ось так ти до мене ставишся, і це за мою доброту. Слів добрих від тебе не чула
Та й треба ж їх сказати! я закрила двері, глибоко вдихнула, видихнула і усміхнулася, задоволена собою.
Мені здавалося, що тепер вона залишить мене в спокої на кілька тижнів, а краще назавжди. Але ця розмова стала лише початком нових проблем.
Гліб, мій чоловік і син нашої тещі, сидів за вечерею мовчки, в задумі. Спочатку я намагалася розвеселити його, а потім зрозуміла, що його відповіді однослові, ніби думками він був десь інше. На всі мої запитання він лише запевняв, що все нормально. Я не повязала його мовчання з нашою сваркою вранці подумала, що він зайнятий роботою чи має інший секрет, який не хоче мені відкривати.
Через кілька днів він нарешті заговорив на іншу тему.
Одарко, а чи говорили тобі про післяпологову депресію? Вона теж може виникнути у вагітних, правда?
Можливо, хоча називати її післяпологовою не зовсім вірно, бо я не відчуваю себе депресією, чи не так?
Якщо треба, можу піти до психіатра, але тільки разом, і ти сама поясниш, чому я підозрюю «депресію».
Тоді я знову почула мамино зауваження:
Мама каже, ти стала дивна.
Ох, мама каже кихнула я знову.
Знову згадалась розбовтана розмова з тещою.
Глібе, без зайвих слів скажу: якщо хтось повинен до психіатра, то це твоя мати. Знаєш, що вона мені сказала?
Що ми постійно сваримося. Вона вважає, що я навмисно накладаю на неї «гадості» поради про маски чи відправки за неправильними адресами
Що ти зараз маєш на увазі? я не зрозуміла, про що говорив він.
Гліб згадав, як пару тижнів тому його мама купила таку ж маску, яку я мала, і стверджувала, що я їй порадила погану, а хорошу для себе.
Що? Глібе, видно, що ти в цих «жінкових штучках» нічого не розумієш. Якщо б зрозумів, одразу б помітив підступ.
Я за три хвилини пояснила, що мої волосся, які ніколи не піддавалися аміачній фарбі чи випрямленню, не могли бути причиною її рекомендації. Маска для здорових волосся просто не підходить жінці, що постійно осліплює їх хімією та «біозавивкою».
А я ж відправляла їй правильну адресу, коли треба було отримати посилку від твого друга. Ось моя переписка. я показала телефон.
Зрозуміло. Пробач, здається, я помилково довіряв мамі. Раніше вона була нормальною, а тепер
Вона почала мені про своє горе розповідати знову і знову, хоча я й сама пережила чотири втрати, перш ніж ти зявився. Не можна весь час про це говорити, особливо коли я в стані вагітності.
Ти маєш на увазі, що вона вбє? спотухнув він, ніби викликав маму на розмову. Після цього він повернувся додому і поставив мене перед фактом: звязки з його мамою більше не будуть.
Я була рада: теща нарешті вичерпала мене своїм неадекватом, а спроби її підривати перед чоловіком лише розпалювали її уяву.
Родичі Гліба довго лаяли його: «Ти помістив маму заради сторонньої жінки». Він лише підсумував: «Моя мати не чужа, вона винна у всьому, от і запитуємо її».
Тепер питання одне: навіщо мамі треба було розпалити сварку з вагітною дружиною? Відповідь я ще не шукаю.
Схоже, це типова історія, коли мати не хоче ділитися сином з іншою жінкою. Не ділилася цілком втратила. Виняють і мене, і Гліба.
Хоча б дитину дали їй бачити, скаржаться родичі. Одна радість бабусі внук у старості.
Ось так ви балуете свою бабусю внуком, а жінкам шанси на стосунки. Подивимось, скільки «міцних шлюбів» у вас залишиться! парирує Гліб.
Йому, здається, подобається ця боротьба в переписках. Можливо, він шкодує, що родичі взяли на себе турботу про «бабусю», залишивши їх без справи, окрім того, щоб «вилетіти» з розмови.
Гліб чітко бачив, що його мати не любить його, і зрозумів причини. Він не зміг нічого виправити, лише кілька разів вказав родичам, що не варто лізти в чужі справи, і зрізав контакти назавжди. Разом з цим зникла вся допомога, і «люблячі люди» залишили нашу сімю в спокої.
Тепер наш маленький син росте в тиші, а ми з Одаркою намагаємося зберегти це спокійне дитинство якомога довше, бажано протягом усіх його перших років.
Ближче до школи ми навчимо його спілкуватися, відповідати «правильно» на наші «прилипалих» питання. Навчати треба, бо й у мене після вагітності зуби не зникли, а Гліб, хоч і скромний, не відрізняється від інших.
Скромність у наш час лише допомагає людям «їхати на твоєму», а практичної користі не має. Я вважаю, що встигла зрозуміти це рано, поки ще не було запізно, і відкинути з плечей всіх паразитів.
