Ми з чоловіком були приголомшені, коли наша донька Соломія сказала, що виходить заміж. Їй було всього вісімнадцять. Жодні наші вмовляння не змогли змінити Соломіїну впертість.
Соломію розпитувала моя свекруха:
Онуко, ти часом не чекаєш дитину?
Ні, бабусю.
Наречений Соломії був старший за неї лише на два роки. Ми все обговорили з його батьками й вирішили, що весілля буде у нас вдома. Соломія залишилась невдоволеною.
Це ж старомодно! Давайте зробимо щось сучасніше.
Сварки тривали довго. Нарешті вирішили, що банкет буде в ресторані. Соломія вибрала найдорожчий варіант. Ми з чоловіком і батьки нареченого не були у захваті.
Соломія розплакалася:
Ми ж одружуємося один раз у житті!
Ми взяли кредит. Так само вчинили й батьки нареченого. Йому довелося купити їй перстень із діамантом, якого Соломія дуже хотіла. Разом із донькою я вибирала розкішну сукню.
Ми хотіли їхати до РАГСу на нашій старій Жигулі, але Соломія знову була незадоволена.
Замовте джип!
Батько намагався пояснити, що це дуже дорого.
Я дуже цього хочу.
Врешті-решт ми орендували джип для доньки й зятя. Коли настав день весілля, ми були виснажені і фізично, і морально. Це весілля обійшлося нам у величезну суму, понад сто тисяч гривень. А вже за пів року Соломія з чоловіком розлучились.
Соломії просто не припала до душі сімейна рутина. Вона постійно щось дорікала чоловікові.
Я пригадала своє весілля: на мені був гарний топ і спідниця, а мій наречений чекав мене в РАГСі з букетом польових квітів. Ми вже двадцять років разом, народили доньку, і ні про яке пишне весілля не мріяли це ніяк не вплинуло на щастя в родині.
Мені ніщо не заважає ставитись до весіль з повагою, але все мусить бути в міру. Сподіваюсь, що наступного разу моя донька буде мудрішою…
