Я купила новий одяг для невістки, щоб вона зустрілася з іншим чоловіком і мене назвали «поганою матірю». Чесно, досі не вірю, що таке сказали рідні! Власна сімя мої брати й сестри, які все життя їдять мої борщі заявили, що я «погана мати», коли дізналися, що я зробила.
Але зачекайте дозвольте розповісти всю історію, щоб ви не поспішали ловити мене на слові.
Все почалося кілька місяців тому, коли я поїхала в Київ відвідати сина свого Віталія, і невістку Соломію.
Дзвонила до дверей, а у відповідь чи то тихий плач, чи то вже звук безнадії. Відкриває Соломія очі опухлі, як після козацьких гулянок, а на руках моє онуко Назарчик. Слабенький, аж душа болить.
Ой, добре, що ви прийшли, каже Соломія крізь сльози.
Соломіє, сонечко, що трапилося? Чого ти плачеш? питаю, заходячи в квартиру.
І тут усе стало ясно, як на долоні. Мій син, той самий Віталій, якого я варениками годувала, вирішив, що грошей на харчі нема. Але в той самий час, кожної суботи та неділі пиво з друзями по Подолу, ресторани, караоке І не з одними мужчинами, а й з жінками, як зясувалось.
Соломіє, а що ви їсте? питаю з жахом.
Я печу сирники й медівники, продаю сусідам відповідає невістка, а сльози течуть струмком.
А Віталій не дозволяє мені працювати офіційно. Каже: «Сиди вдома, дивися на дитину».
В розчаруванні у мене навіть ноги підкошувалися: невже я так виховала сина? Щоб він залишав сімю на милість долі?
Збирай речі. І дитячі теж. Їдеш жити до мене, кажу без роздумів.
Але ж а ваш син? питає Соломія.
Мій син дармоїд. А ти моя невістка. А Назарчик мій онук. Тут не буде дискусій.
Одразу того ж дня забрала їх додому до Львова.
Віталій влаштував скандал на всю вулицю. Сімя загалом трималася за голови: мовляв, «злетіла з катушок», «лізеш в сімейні справи», «це шлюбні проблеми хай вирішують самі».
Шлюбні проблеми, кажете?
Я знайшла найкращого адвоката у Львові, та витратила майже всі свої гривні, які відкладала з пенсії. Але воно того варте! Тепер той дармоїд зобовязаний платити аліменти. Не платиш суд і штрафи чекають.
Соломія ожила в моїй квартирі! Почала посміхатись знову. Назарчик погладшав, здоровий як український селянин. А Соломія знайшла роботу у офісі, бо вона розумна і працьовита. Просто мій син подавив її так, що вона до цього моменту цього не бачила.
А тепер момент, через який я стала «поганою матірю».
Минулого тижня я пішла в торговий центр на площі Ринок й купила для Соломії три шикарних комплекти. Синя сукня як для львівської панянки, елегантні штани й біла блузка, і наряд для прогулянок з Назарчиком.
Пані Галино, для чого це все? питає Соломія.
Памятаєш Івана, сина моєї сусідки Марії? Інженера. Я розповіла йому про тебе, і він хоче запросити тебе на каву в «Копальні кави».
Пані Галино! Я ж ще одружена з вашим сином
Одружена лише на папері, доню. Цей шлюб давно мертвий. Маєш право розпочати життя заново. Іван хороший хлопець, я його з малого знаю. Робота солідна, вихований, не лінивий А коли побачив твоє фото, сказав, що ти прекрасна.
Соломія зашарілася, але у її очах я вперше за довгий час побачила іскру надії.
Не знаю А що скажуть люди?
Люди? Нехай говорять, що хочуть! Ті ж самі люди мовчали, коли мій син тримав тебе на одній воді. Іди, випий каву, вдягни гарні речі, усміхнись. Знайомся, ти заслуговуєш на щастя.
Коли Віталій дізнався, мені дзвонив розлючений, кричав у слухавку, що я «руйную сімю». Я просто поклала слухавку. Сестра сказала: «Ти катастрофа». Зять що «лізеш не туди». Але я бачила: Соломія повернулась з кави сяюча. Іван приїхав за тиждень забрати її в кіно. Назарчик сміявся, коли Іван приніс йому плюшевого ведмедика.
І я побачила, як мій син плакав, обіцяв змінитися, коли зрозумів, що справді втратив її.
Знаєте що?
Я нічого не жалкую. Так, я його мати. Але передусім я жінка. Жодна жінка не заслуговує такого, що витворяв мій син.
А тепер скажіть: я погана мати, бо допомогла невістці стати щасливою знову?
