Слухай, хочу тобі розповісти одну історію, пригадую її щоразу, як бачу якихось нахабних людей!
Значить, у 1975 році ми з родиною перебралися з села у місто. Придбали будиночок на околиці Києва, і думаємо собі нарешті своє! Та все не так просто вийшло
Ти ж знаєш, у селах люди завжди одне одному допомагали, і мої батьки не були винятком. Тому коли старі власники попросили дозволити їм ще тиждень-другий пожити, поки вони з документами розберуться, батьки погодились, мовляв, які проблеми.
А в них був пес справжній монстр, здається, вівчарка, чорний як ніч, злий до всього світу. Ми його боялись, бо він слухав тільки їх, у дворі гуляв, як у себе вдома. Досі перед очима той пес.
Ну от, минув тиждень, другий, вже майже місяць, а ті так і сидять у нашому домі! Сплять до обіду, нікуди не поспішають і взагалі вигляд мають такий, ніби це їхня хата, а не наша. Особливо стара мати колишнього власника от вона, я тобі скажу, була ще та цариця.
Батьки нагадували їм про домовленість, але ті все відкладали та відкладали свій виїзд.
А пес той взагалі гуляв як хотів. Не того, що тільки по кутах нашого саду гадив ми й на подвіря боялися виходити, бо він кидався на всіх підряд. Мама з татом просили їх привязувати собаку, але тільки рідко це робили варто татові зранку на роботу поїхати, а братові і сестрі в школу, одразу пес знов бігає на волі.
І от так сталося, що саме цей пес “допоміг” батькові вирішити питання з цими нахабами.
Сестра поверталась одного разу зі школи, відкрила хвіртку, а на собаку не звернула уваги. Той чорний звір одразу збив її з ніг, добре хоч зубами сильно не зачепив куртку порвав, а сестра тільки добре злякалася. Зловили вони собаку й посадили на ланцюг, ще й винуватили сестру мовляв, сама винна, що рано прийшла.
Та увечері все вибухнуло! Тато повернувся з роботи, навіть пальта не зняв такою силою вивів стару господиню прямо з хати на вулицю, за нею вибігла її донька з чоловіком. Всі речі цих нахаб полетіли через паркан у багнюку під дощем, взагалі нічого не шкодував.
Вони ще пробували нацькувати пса на тата, але той спостеріг це дійство, хвоста піджав і забився у свою будку тікав від них, як тільки міг. За годину весь їхній скарб вже валявся за парканом, ворота зачинені, а пес із своїми господарями лишився сидіти по інший бік забору зляканий та мокрий.
Оце така от квартира по-українськи, друже!
