Діти завітали в гості й назвали мене кепським господарем.
Напередодні свого дня народження я почав готувати страви для святкового столу. Попросив дружину почистити овочі й нарізати салати, а сам узявся смажити мясо та займатися іншими стравами. Мені здавалося, що я готую справжні ласощі, якими зможу нагодувати всю велику родину. Вранці у свій день народження ми з дружиною вирушили до кондитерської по великий і, головне, свіжий торт, щоби потішити онуків.
Першими на свято прийшов мій син із невісткою та онуком, за ними найстарша донька з двома дітьми, а трохи пізніше середня донька з чоловіком та своїми дітьми. Усі дружно сіли за стіл, ложки та виделки дзенькали змаганням. Здавалось, що все всім подобається й достатньо всього наїстися. Онуки так наїлися, що почали залишати сліди на шпалерах брудними руками, а дорослі примудрилися забруднити скатертину. Під час чаювання найстарша донька сказала мені:
Дуже мало ти всього на стіл поставив Ми поїли і що далі?
Її слова мене серйозно зачепили. Хоча інші сприйняли це як жарт та сміялися, мені було прикро. Дійсно, я завжди стараюся щось дітям у пакунок дати, але зготувати так багато на велику родину дуже складно. У мене лише маленькі каструлі й духовка, і не можу я витратити всю свою пенсію на одне святкування.
Не переймайся, жінко, тихо мовив мені мій чоловік на кухні, коли ми діставали торт, усе було смачно, от їм і не вистачило. Хочуть більше нехай у тебе рецепти спитають та готують самостійно. А взагалі, наступного разу нехай кожен щось принесе із собою. Їх багато, а нас лише двоє.
