Ти користуєшся турботою нашої бабусі. Вона доглядає за твоєю дитиною, а мою навіть на вихідних не приймає.
Колись, багато років тому, бували у житті ситуації, коли мусив знаходити вирішення швидко, не роздумуючи довго. Так було і в історії Галини.
Мій син тоді мав уже чотири роки. Без сумнівів, він для мене був найкращим хлопчиком. Не можу сказати, що він був слухняний а хіба є ідеальні діти? Усі вони трошки бешкетники. Я вже чекала на другу дитину. Ось у чому був головний клопіт.
Прийшла я якось до лікаря на черговий огляд, а вона мені каже треба лягати в лікарню, не зволікати. Причина для переживань була серйозна, тож відкласти нічого не можна. І тут постало питання: з ким залишити сина?
Мого чоловіка відправили у відрядження у Львів. Мав повернутися щонайменше через десять днів. Батьки обоє працювали в приватній фірмі. Інших родичів поблизу не було. Тоді моя бабуся, Оксана Василівна, зголосилася допомогти. Сказала, що догляне за малим, поки мене не випишуть. Чесно кажучи, я переживала, чи впорається вона їй уже сімдесят, а малого не втримаєш той блискавкою носиться по хаті.
Але рішення прийняли. Батьки домовились: після роботи лишатимуться з онуком, а вдень бабуся буде з ним. Якось так і владнали.
Та спокою я не мала. Все переживала, як там малюк. Раз по раз телефонувала до бабусі, розпитувала про кожну дрібницю. На диво, вони швидко знайшли спільну мову навіть понад мої сподівання. Тиждень пролетів, мов мить. Коли мій чоловік повернувся, він узяв усе на себе.
Збиралась я вже виписуватись із лікарні, і тут телефонує сестра, Ганна. Каже мені з образою в голосі: “Ти користуєшся нашою бабусею! Моїй доньці лише два рочки, я просила хоч на вихідні лишити її з бабусею не погодилась! Бо, мовляв, дитина надто мала.
Ганна мало не вмовляла бабусю зі сльозами, просила пожаліти її, бо сама змучена. Але бабуся не відступилась дитина замала, дочка сама має справлятися.
“Ти просто використала бабусю!” кинула мені Ганна.
Я відповіла: “У мене не було вибору, ситуація була критична. Я ж і тебе просила про допомогу, але ти відмовилася. Ти хочеш віддати свою доньку бабусі, щоб мати час на відпочинок, а моя потреба була інакша. Чи розумієш ти різницю? Як можна таку маленьку дівчинку залишити на літню людину? Краще нехай будуть із батьками.”
“Але ж наші батьки не хочуть доглядати за нею! І я мушу весь час бути поряд!”
Мені здається, сестра була в цьому неправа. Бо є велика різниця між дволітньою та чотирирічною дитиною. Якби мала вибір, я б і свого сина не залишала ні на кого, а сестра вважає, що я зрадила чи скористалась нашою бабусею
Такі вже тоді були наші жіночі суперечки кожен переконаний, що його правда найважливіша.
