Я не хочу іншої невістки, а ти роби, як знаєш! сказала мати синові.
Коли я закінчував навчання у Львівському університеті, вирішив, що настав час зробити пропозицію своїй першій справжній любові ще зі школи, Зоряні. Вона була гарною, але не лише це завжди привітна та розумна дівчина. Саме тоді вона працювала над своєю магістерською дисертацією. Ми з Зоряною домовилися: одружимося, як тільки обидва захистимо свої роботи.
Я розповів про свої наміри матері, та її реакція була зовсім не такою, на яку я сподівався. Мама твердо сказала мені, що якщо й одружуватися, то тільки на Олені дівчині з нашого району, або ж не одружуватися зовсім. Опісля ще й запитала мене, що важливіше: зробити карєру чи обрати любов? Мама звикла бачити мене успішним, уявляючи, як я добиваюся висот у житті.
Олена була із заможної родини, давно в мене закохана, але думки мої були тільки про Зоряну, яка, правда, виросла у простій сімї. Її мати мала кепську славу… Що б люди казали?
Іншої невістки мені не треба! стояла на своєму мама. Хоч убийся, але свою волю не дам.
Я довго вмовляв її, благав, але серце матері було камяним. Зрештою пригрозила мені прокляттям, якщо піду наперекір її волі. І я не витримав. Ще пів року я зустрічався із Зоряною, але наша любов потроху згасала.
Зрештою я все ж одружився з Оленою. Вона, справді, мене кохала, та весілля ми не робили я не хотів, щоб десь на світлинах опинилася Зоряна. Ми оселилися у великому будинку її батьків на околиці Львова, і її родина всіляко допомагала мені просуватися по службі. Але щастя це мені не приносило.
Я не хотів дітей. Коли Олена зрозуміла, що мені не переконати, самостійно подала на розлучення. На той момент мені було вже сорок, а їй тридцять вісім. Пізніше вона вийшла заміж вдруге, народила сина й, здавалось, знайшла справжнє щастя.
Я ж все згадував про Зоряну, шукав її, проте марно. Наче крізь землю провалилася. Лише через знайомих дізнався біду після нашого розриву вона вийшла заміж за першого-ліпшого, який потім виявився тираном. Він побив її так, що вона померла.
Після цього я так і залишився жити у старій хрущовці батьків, затягувався горілкою день у день. Постійно дивився на єдину фотографію Зоряни й досі не зміг пробачити своїй матері.
