Треба було заздалегідь все підготувати до народження дитини!
Мій вихід із пологового будинку запамятався на все життя. Чоловік працював і забрав мене просто з роботи прямо в діловому костюмі. Я просила його взяти відпустку, бодай кілька днів вихідних, але керівник жодним чином не погодився. Плакалася йому, щоб підготував усе до появи сина, він лише обіцяв, що все зробить. Якби не він заздалегідь попрали б речі, все б купили і оселю до ладу привели. А вийшло, як вийшло… нарікала 30-річна Соломія.
Чоловік не дотримався слова?
До лікарні я рушила без жодної підготовки. А коли повернулася додому, ледь не зомліла скрізь пилюка, речі розкидані, все не попрано. Соромно було перед ріднею, що прийшла відзначити повернення немовляти. На полицях можна було пальцем малювати візерунки. Не було ні коляски, ні пеленального столика, навіть бодай якихось дитячих сорочечок чоловік не купив. Добре, що подруги надарували підгузки, продовжувала свою оповідь мати.
Соломія вийшла заміж шість років тому. Відкладали дитину, щоб стати на ноги, зібрати хатні статки. Коли справи пішли краще, жінка наважилася народжувати.
Я попередила начальника, що при надії, а він відразу звільнив мене. Інші б судилися, а я вирішила доля так склалася. Готувалася до материнства спокійно: вишивала рушники, читала, тішилася тихими днями. Гроші нам особливо не були потрібні чоловіка саме підвищили, пояснювала вона.
Вагітність минала добре. Соломія гуляла по Києву, читала книжки і неквапом вибирала дитячі речі.
Чоловік не дозволяв купувати нічого, поки не народжу, мовляв, у нас так казали: «Після пологів усе купимо». Кусень меблів та ліжечко мала дати мені сестра просила тільки, щоб я забрала їх раніше та вмила, випрала. Я лише сумку в пологовий приготувала, більше мені «не дозволяли» нічого, зітхала Соломія.
Та коли почалися перейми, майбутнього батька охопила паніка скільки всього треба витратити! Соломія у пологовому думала, чи встигне дістати з пральної машини бодай щось чисте, бо не встигла навіть розвісити білизну. Так усе там і мокло до повернення.
Добре, що подруги поділилися одягом і підгузками, було у що дитину переодягти. Чоловік бігав Києвом, збираючи де трапиться необхідні речі. Але все було в плямах, в пилюці. Мені знову довелося прати, чекати, доки висохне У ті дні я була така зла, що ладна всіх родичів вигнати, а з чоловіком розлучитися! ледь не плакала вона.
Декілька днів по тому Соломія приводила оселю до ладу. Від народження сина минуло вже два місяці, а жінка досі нікого не хоче бачити в гостях.
Родичі вважають, що вже час нас відвідати, святковий обід подати, сердито говорила вона. Начебто я вже всі сили мала відновити
Рідна мати Соломії не розуміє, чого дочка така невдоволена. Видно ж, що ніхто не підготував квартиру як слід. Треба було самій подбати! Девять місяців вдома сиділа що робила, питається? Могла ж попросити чоловіка внести меблі, поприбирати все. Можливо, переконати в шопінгу й не було так важко. Про все треба дбати самій. На кого ж іще надіятись, як не на себе? Чоловіки
А як ви вважаєте чи має Соломія дорікати рідним, чи, може, сама винна? Справді мала б усе підготувати ще до народження дитини? Як би ви вчинили на її місці?
