Йди додому! Там і поговоримо! суворо кинув Максим. Ще не вистачало перед всіма на базарі сцен влаштовувати!
От і піду! обурено пирхнула Лада. Знайшовся тут командир!
Лада, не виводь мене з себе! погрозив Максим. На подвірї все й вирішимо! Ой, який грізний! вона відкинула русу косу за спину й простувала до хати.
Як тільки Лада відійшла, Максим дістав телефон і шепнув у мікрофон:
Все, йде додому! Зустріньте як ми домовлялись! Згадайте, що вирішили, і в підвал, щоб природити гонор! Я ще встигну!
Швидко сховавши телефон до кишені, Максим уже хотів зайти до магазину й відзначити виховання дружини, та його зупинив незнайомий чоловік.
Вибачте, що так раптово, ніяково посміхнувся він, а з вами дівчина щойно була
Моя жінка, а що?! насупився Максим.
Та нічого такого! чоловік заусміхався винувато. Скажіть, а це часом не Лада Кочубей?
Лада, підтвердив Максим. До шлюбу Кочубей. А що таке?
По батькові, бува, не Сергіївна?
Так! напружено відповів Максим. Ви хто такий, чого про мою жінку так все знаєте?
Лада зявилася в нашому селі тільки три роки тому, та ніхто з місцевих нічого про неї не чув. Навіть сама казала: від батьків втекла, ті хотіли видати силоміць.
А тепер проти Максим стоїть хтось сторонній і сипле подробицями.
Ой, вибачте, я її не знаю особисто! засоромився чоловік. Просто я її фанат у певному розумінні!
Слухай, фанате, я тобі зараз гатки випишу! Чи може ти думаєш жінку в мене забрати?! пригрозив Максим.
Та ні, ви неправильно зрозуміли! виправдовувався незнайомець. Я маю на увазі, що фанат її таланту!
Та які у Лади таланти? геть спантеличився Максим.
Ну як! Дістати довічну дискваліфікацію з тайського боксу за жорсткість у 18 це ж неймовірно! захоплено вигукнув чоловік.
Шкода, що вона кинула виступати після кількох перемог у приватних турнірах! Дивитись на неї одне задоволення.
Максим з тремтячими руками рився в кишені, але телефон випав на асфальт і розсипався. Він похапцем зібрав уламки, але тіло не включилось.
Максим побіг додому, бурмотів собі під ніс:
Тільки б встигнути!
Коли в село приїхала нова жителька, Максим відразу звернув увагу. Хоча хто б не звернув? Молода, міцна, вродлива, весела. Ще й у школу пішла фізкультурницею в молодших класах.
Всі думали: відпрацює і поїде. Аж ні виявилось, що їй 25 і вона тут назавжди.
Ждали, сімю перевезе, а вона одна.
Тут щось нечисто! пліткували сусідки. Молода ж, цікава, а подалася до нас? Та тут точно якась таємниця!
Та що може трапитись! Може, чоловік її образив, чи родичі? По телевізору такого не раз бачено! запевняли інші.
Максим спостерігав за Ладою, але різко не залицявся.
Ще невідомо, яка в неї історія. Побачимо.
Учительська то не тільки важка робота, а й застілля з жіночими одкровеннями. За кілька місяців витягли з Лади її історію.
Батьки мали бізнес. Добрі люди, але трапилась криза, постачальники підвели, все зруйнувалось. Батько вирішив мене вигідно віддати заміж за потрібну людину, щоб рятувати справу.
А ви б бачили того Жениха! Я як побачила одразу втекла.
Тобто ти тут зовсім одна? зітхала досвідчена колега.
Люди скрізь однакові, знизала плечима Лада. Я сама витримаю, а в рабство не піду!
Ну не журися, знайдеш своє щастя! підбадьорили її жінки. Наше село, хоч і невелике, а люди порядні є!
Коли вся ця правда розійшлась селом, Максим своє вирішив.
Буду її до себе сватати! Наші дівки всі з гонором і вимогами, а ця чужа і родичів тут не має!
Так і сказав своїй родині: матері Ганні Іванівні, батькові Дмитрові Васильовичу і братові Андрію.
Вона молода, здорова, ще й фізкультуру веде! По господарству та з дітьми тільки їй довірити.
Добра партія! погодилась рідня. А не схоче підкорятись навчимо по-своєму!
Чому були впевнені в успіху? Бо Максим красень, ще й заступник директора овочевої бази. А його брат Андрій керував охороною, славився непоступливістю.
Зрештою, Лада подалась: спочатку просто гуляли, потім приймала подарунки, потім погодилась на шлюб.
Максим забрав її з шкільної кімнати і привів у родинний дім:
Дорога, тепер ти частина нашої великої сімї, заявила Ганна Іванівна. Усе робимо разом! Не знаю, як у вас було, а у нас порядки такі!
В моїй сімї порядків ніяких не було, сказала Лада. Я від них і втекла! А тут буду жити, як заведено.
І правильно! зраділа свекруха. Не бійся, навчимо домашньої роботи. Ти ж то все вчишся!
Вчуся швидко, зніяковіла Лада. Але несправедливість нестерпна.
Головне слухай чоловіка, шануй рідних! Жінку красять лагідність і покірність, а чоловіки про нас подбають!
Якщо у вас так заведено, примирливо кивнула Лада. Але, сподіваюсь, биття ременем не практикуєте?
Та ні, у нас жодних стайнь! розсміявся свекор.
Та все ж свободу Ладі швидко обмежили.
Тільки робота і магазин оце всі подорожі. А все інше:
Тобі куди треба? В хаті роботи повно! Ще ж город, кури, качки! кричала Ганна Іванівна. Ми ж сімя! Не можу сама все тягнути!
Максим із братом днювали-ночували на роботі. Свекор радив, свекруха й Лада все на собі.
Здоровя в Ганни Іванівни вже не те: то тиск, то суглоби, то голова розколюється. А господарство не чекатиме!
А особисте життя? питала Лада. Не з чоловіком, а з подругами? Ходити в кіно, кафе Я ще й друзів тут не маю!
Та які подруги заміжній? Лишній клопіт! А по селу самій ходити на чутки нарвешся. Ти ж учителька зганьбити можуть!
Серйозно? дивувалась Лада.
Тут усе, як на долоні! Крок ліворуч і лихо. А тут міфів наплетуть не розберешся.
Та Лада не збиралась себе ховати під домашньою роботою, все ж вимагала рівного ставлення. Десь сперечалась, а де треба дала відкоша.
Працюємо на рівних! стояла на своєму. Хіба хтось відпочиває, а іншому не можна я не згодна!
Після двох з половиною років у шлюбі Лада так і не стала удобною. Вимагала справедливості для всіх.
Ой, і хвостатка ж Лада! зітхала Ганна Іванівна, проводжаючи її у магазин. Їй слово у відповідь пять!
Мене не поважає, бурчав свекор. Попросиш води, відмахується: Зайнята!
Максиме, порядок треба наводити! казав брат Андрій. Вона ж наших не шанує. Її треба по-своєму!
Я й сам втомився: сперечається зі мною, а я ж чоловік! Треба приборкати а то ще діти зявляться, тоді вже буде не до сміху!
Ось що, змовився Андрій. Поведи її на прогулянку в центр, відправ додому одну. А ми зустрінемо, поговоримо жорстко. Самі сказали якщо не сприйме слів, у підвал. У школі скажемо: відпустка. Місяць посидить стане тихою!
Так і планували: Максим веде Ладу гуляти, рідня лютує й чекає сигналу.
Та Максим не встиг.
Хвіртка стоїть, а дверей до хати ніби не було ніколи. В сінях сидить Андрій, тримається за зламану руку. Максим із кишені витягає його телефон, швидко набирає швидку:
Кажи адрес! сипле на брата, і попроси кілька машин!
Той киває, кривиться від болю.
У прихожій, серед уламків, батько без свідомості, але живий. На кухні, біля дверей, сидить мати з розквашеним оком і переламаною навпіл качалкою для тіста.
А за столом спокійна Лада, пє чай.
Коханий, підняла вона очі, прийшов по чарку справедливості?
Н-ні пробурмотів Максим.
Ну, тоді не знаю, що й запропонувати. Можливо, трохи порядності у нашій родині?
Можна ж було попередити! гримнув Максим. Ти ж мало людей
Я знаюсь на мірах. Хто зі злом тому й у відповідь. А качалку об коліно!
Мама твоя сама з дверима зустрілася я не чіпала!
А як ми тепер житимемо далі? спитав Максим.
Дружно! посміхнулась Лада. І за справедливістю! А про розлучення забудь я чекаю дитину. Наша дитина матиме тата!
Максим сховав очі:
Добре, рідна
Після того як усі загоїлися, сімейні правила переглянули.
Зате в хаті запанував мир, злагода й повага. А найважливіше кожен зрозумів: у родині має панувати справедливість, і тоді добробут триватиме довго.
