Ти помилка юності.
Дівчина народила, коли їй було шістнадцять років. Батько дитини теж мав шістнадцять. Не будемо згадувати всі подробиці того гучного скандалу, але після народження сина вони дуже швидко розійшлися. Коли дівчина зрозуміла, що хлопець не потребує ні її, ні хлопчика, вона миттєво втратила будь-який інтерес до власної дитини. Хлопчик ріс у хаті з дідусем і бабусею, її рідними батьками.
У вісімнадцять років дівчина поїхала з новим хлопцем до сусіднього міста Житомир, ні дзвінка, ні листа, ні слова від неї. Батьки не шукали зустрічі з донькою. Була образа і нерозуміння: як вона могла залишити свою дитину? Це був сором та біль, ростили не таку, як мріялося.
Вони виховали онука. Хлопець і досі вважає їх своїми батьками. Він страшенно вдячний за гарне дитинство, освіту, турботу за все.
Коли хлопцю виповнилось вісімнадцять, його двоюрідна сестра виходила заміж. На весілля зїхалася вся рідня, була й рідна мама. Тоді вона вже втретє була заміжня і мала ще двох доньок.
Старшій на той час було вже десять років, а меншій всього півтора. Хлопець дуже хвилювався, хотів познайомитись із мамою, побачити сестер. І, без сумніву, запитати: Мамо, чому ти мене залишила?
Скільки б добра не дали йому дідусь і бабуся, а мати він памятав і мріяв про неї. Навіть зберіг її єдину фоторгафію усе інше дідусь спалив. А вона гомоніла із рідними, розповідаючи, які у неї чудові доньки.
А я, ма, а як же я? тихо запитав він.
Ти? Ти моя помилка юності. Твій батько мав рацію, треба було зробити аборт, цілком байдуже відповіла вона і відвернулася.
… Минуло сім років. Він вже жив у просторій двокімнатній квартирі у Києві з дружиною і сином все завдяки підтримці дідуся, бабусі й тоді ще тестя й тещі. Одного дня задзвонив телефон незнайомий номер.
Сину, привіт. Дякую, дядько передав твій номер. Це твоя мама. Чула, ти зараз живеш недалеко від університету, куди вступила твоя сестра. Можеш її прийняти на кілька тижнів? Вона ж тобі рідня. В гуртожитку їй не подобається, а оренда суцільні тисячі гривень! Мене чоловік покинув, складно, одна донька студентка, друга школярка, третя скоро піде в садок, сказала вона.
Ви не туди потрапили, відповів, вимкнув телефон.
Підійшов до свого сина, підняв на руки, і сказав:
То що, сину, збираємось, йдемо до мами, а потім гуртом та до бабусі з дідусем навідати?
А на вихідних, тату, на село всією сімєю поїдемо? запитав малюк.
Авжеж, не можна порушувати наші родинні традиції їздити до дідуся і бабусі!
… Багато родичів його засудили, мовляв, міг би допомогти сестрі. Та він твердо переконаний: допомагати має лише тим, хто справді для тебе сімя бабусі й дідусю, а не чужій жінці, для якої ти завжди був просто помилкою.
