Ти виходиш із вязниці й прямуєш до рідної хати своєї бабусі у маленькому селі під Львовом Раптом у глибині двору знаходиш дівчинку на імя Єфросинія, яка ховає небезпечну таємницю.
Здоровенні чоловіки ввалюються крізь вибиті двері, їхні брудні чоботи чалапають по глиняній підлозі. Позаду Єфросинії чутно її зляканий подих.
Пяний ватажок вишкірюється, кидаючи погляд на твою помаранчеву робу: Новий охоронець? хмикає він з глузуванням.
Ти стоїш міцно, не кліпаючи й оком: Це не ваш дім. Забирайтеся геть.
На дворі сверкнула блискавка. Ватажок і не думав відступати. Один з його людей налякав Єфросинію.
Виведіть її, кидає він на ходу. Її мати нам винна.
Ти згадуєш настанови бабусі про відвагу. Щойно ватажок робить крок уперед, дієш: слизька підлога допомагає тобі повалити його на стіл.
Інший кидається на тебе ти відштовхуєш і його. Біжи! шепочеш Єфросинії. Вона мчить з хати.
Ватажок витягує ніж. Тобі вдається викрутити йому руку й повернути зброю підлогою. Кров змішалася з дощем на ганчірці. Вороги врешті відступають, тягнучи ватажка у зливу.
Ти знаходиш Єфросинію під старою грушкою й повертаєш в дім. Вони повернуться, перелякано каже дівчинка.
Так, відповідаєш ти. Та цього разу ми підготуємося.
Ви міцно барикадуєте двері й ти пообіцяв Єфросинії, що завжди її захистиш.
Пізніше один з розхитаних паркетних брусів підлоги відкриває тайник: залізна коробка з листами, грошима у гривнях і доказами, що хтось на імя Артем Саваш погрожував твоїй бабусі через землю.
Єфросинія впізнає його це саме той чоловік у чорному позашляховику.
Сусід підтверджує, що кілька місяців тому Саваш забрав бабусю.
Священник отець Тимофій дає акти, які свідчать про шахрайство Саваша, й радить звернутися до журналістки у Львові.
Єфросинія поруч, ви вирушаєте з села на старенькому пікапі. Та чорні позашляховики ганяються за вами трасою на Львів, та зрештою вам вдається вирватися.
У місті ти зв’язуєшся з журналісткою Оленою, яка перевіряє документи й попереджає, що ця справа заплутана й небезпечна.
Єфросинія записує імена, які повязують Саваша не тільки зі спробою захопити землю, а й з торгівлею людьми.
Олена вирішує діяти швидко, поки злочинець не встиг схаменутися.
Тієї ночі разом з Оленою й фотографкою ви йдете на склад, а Єфросинія ховається. Федеральні детективи вривалися через головний вхід.
Ви проникаєте в середину, звільняєте Євгенію, й стикаєтеся з Савашем.
Починається хаос, та правоохоронці вчасно заходять і арештовують злочинця. Євгенія й Єфросинія нарешті у безпеці.
В поліції один із детективів розповідає, що ти сам колись став жертвою підстави з боку цієї ж банди Саваша.
Кілька тижнів потому розслідування Олени розбиває всю злочинну мережу вщент.
Ви повертаєтесь у село, яке тепер вже не мовчить. Марта знайдена, Микола заарештований. Єфросинія просить залишитися, Євгенія погоджується.
Минають місяці. Ви разом відбудовуєте дім і садок. Одного вечора Євгенія каже:
Пройдені роки вже не повернути, але ти маєш вибір, що робити далі.
Дивлячись на відновлений дім, ти відповідаєш:
Більше не буде тиші й жодна дитина не залишиться забутою.
І вперше за багато років ти відчуваєш, що саме зараз починаєш жити по-справжньому.
