– Мамо, знайомся, це Христина, моя наречена! радісно повідомив Олексій, міцно обіймаючи за талію розгублену дівчину, прямо з порогу. Ми сьогодні подали заяву в РАЦС.
– Вітаю… здивовано пробурмотіла пані Галина, витираючи руки фартухом. Вона щойно закінчила ліпити вареники. Заходьте вже, ви що, на протязі стояти будете?
Галина була приголомшена. Олексій її гордість, вся надія Добрий хлопець, завжди слухняний і ввічливий, а тут таке! Поставив матір перед фактом власного весілля.
Для Галини це було боляче почуватися останньою, хто дізнався таку новину. Що, вона яка-небудь баба-яга, і не підтримає сина в бажанні женитися? Та навпаки, купила б рушники, налаштувала музик і навіть гарний борщ зварила б
– Мам, прости, що не сказав раніше, ніяково буркнув Олексій, обіймаючи маму. Все якось закрутилося Я закохався, ніби пацан. З першого погляду і надовго.
– Та й ти і є ще пацан, двадцять пять років це розквіт! криво посміхнулась Галина, ховаючи обиду кудись поглибше. Краще розкажіть, де плануєте жити?
– Поки у нас, якщо ти не проти, з полегшенням зітхнув Олексій, зрозумівши, що мама не свариться. А там щось своє знайдемо.
– А чого я маю бути проти? Галина здивувалась цьому питанню. У нас хрущовка велика, всім місця вистачить.
Христина, вся аж світилася, але швидко натягнула на обличчя скромну напівусмішку. Головна мета вподобатись майбутній свекрусі. А характер покаже вже після весілля, як годиться.
******************************************
Весілля справили таке, що сусіди ще місяць обговорювали. Галина для єдиного сина не пошкодувала ані гривні зі свого схованого під подушкою «на чорний день». Ще й подарувала молодим путівку в Одесу хай відірвуться. Бо Христина заявила, що вже чекає на поповнення.
Життя на цьому не закінчилось Галина була не те щоб проти вибору сина, але Дівка й справді здавалась підозрілою. Всім підтакує, на все усміхається…
Сестра Галини, Оксана, лиш тішилася з неї:
Та ти щаслива! Не кожній так із невісткою пощастить! А щодо її мякості почекай, трохи поживе, відчує себе господинею, одразу роги покажуться. А тоді серйозно додала: Якщо вже чуєш, що не так, приглядай. Бо, може, для Олексія вона і ангел, але хто знає, що там у неї під шкірою?
Слова Оксани, як у воду дивилась. Христина, отримавши жаданий штамп у паспорті, змінилася швидше, ніж ціна на гречку після новин про неврожай. Скориставшись тим, що Олексій на роботі з ранку до ночі, вона почала методично дошкуляти Галині.
Дійшло до того, що Христина їй у вічі сказала: «У нас лиш сімя, стороннім тут не місце!» Галина, почувши це вперше, ледве трималась на ногах це вона тут стороння?! Того ж вечора пішла до сина скаржитись.
– Мамо, ти просто її не так зрозуміла, відмахнувся Олексій, не повіривши, що його Христина таке могла ляпнути. Вона хороша, ти просто ну, дай їй шанс!
Христина криво посміхнулась у відповідь справа легко йшла за планом.
За кілька днів Христина зустріла чоловіка з роботи в сльозах каже, що боїться лишатись удома з Галиною: мовляв, та хотіла її отруїти.
– Ти ж знаєш, плакала вона, що в мене алергія на мед. Я ж хотіла помогти твоїй мамі зранку, йду до кухні, а вона до млинців мед ллє! Я ж кажу боюсь!
Олексію це в голову не вкладалось прибіг зясовувати. Кричав щось про свою дорослість, про те, що сам вирішує життя, а Галина в підсумку просто сиділа і не розуміла, з чого ця істерика. На будь-які питання лиш нова хвиля крику.
Від цих істерик у неї защеміло в серці, руками судоми пішли. Взяла таблетки, а Олексій і не бачив далі кричав. Не витримала, накинула куртку й до Оксани.
Відійшла трохи від дому сестри, якось зовсім погано стало І, як то кажуть, світ потемнів.
******************************************
З моменту похорону Галини пройшло два тижні. Олексій ходив ні живий, ні мертвий, картаючи себе. Христина обіймала живіт і підносила йому склянку з водою.
– Рідний, дивись треба жити далі, затягнула вона, гладячи вже добренький животик. Ти мені таким життя псуєш, мені й самій зле стає.
Олексій мовчав, що Христину доводило до сказу. Її ж «геніальний» план спрацював, хоч і не хотіла такого кінця. Христина гадала, домовимося: обміняють квартиру й заживуть! Але тепер навіть краще.
І тут у двері заходить Оксана зі своїми ключами такі речі!
– Як ви смієте до нас влазити, як до себе додому?! накинулась Христина на Оксану як шуліка.
– Та я ДО себе й прийшла! байдуже огризнувалась Оксана. Ти що, не знала? Квартира взагалі-то моя.
У Христини випало з рук те скло. Як так?! Стільки сил! Стільки інтриг! Пшик.
– Олексію! Це жарт такий? істерично, мало не скаче.
– А то й правда, байдужо каже Олексій. Мама мала цю квартиру купити у тітки Оксани, років десять відкладала…
– А потім все «відклала» на ваше весілля! Оксана підхопила. Я, між іншим, хотіла б переписати квартиру на вашу дитину, а тепер нехай! Дам вам три дні. Не виїдете викличу поліцію.
****************************************************
P.S.
Олексій залишився жити в тітчиній квартирі один. Христина зібрала речі ще того вечора й, на згадку, кинула через плече мовляв, дитина взагалі не від нього, і подалася світ за очі.
