Вітання від дружини
– Любий, забереш мене з роботи? Марічка набрала чоловіка, сподіваючись, що після тяжкого дня не доведеться стрибати у переповнену маршрутку й їхати сорок хвилин стоячи з чужим рюкзаком під носом.
– Зайнятий, коротко відрізав Остап. На фоні виразно чувся телевізор, тож Марічка прекрасно знала, що він зараз відпочиває у себе вдома на улюбленому дивані.
Марічці аж на очі навернулися сльози. Шлюб тріщав по швах, хоч ще півроку тому Остап ладен був носити її на руках і пісні складати. Що ж змінилося? Вона й гадки не мала.
Дівчина все життя тримала себе у формі, регулярно бігала на ранкову пробіжку і не пропускала жодного тренування в спортзалі. Готувала теж так, що кухарі престижних ресторанів Києва могли лише нервово курити в стороні (недарма ж працює у відомій столичній ресторації). Грошей не просила, скандалів ніколи не влаштовувала, завжди намагалась бути підтримкою і опорою чоловіку.
– Так ти ж йому швидко набриднеш, хитала головою мама, слухаючи вечірні скарги доньки через Viber. Не можна завжди бути такою зручною.
– Я ж його люблю, з розгубленою усмішкою відповідала Марічка. І він мене… здається…
******************************
– От і справді, набридла, кусала губи Марічка, заглядаючи у браузер на ноутбуці чоловіка. Виявилося, Остап регулярно ходить по сайтах знайомств і має успішний рейтинг: одразу кілька переписок з дівчатами. Чого було не поговорити зі мною нормально? Як люди. Я б зрозуміла і відпустила. Нащо жити як кіт з собакою, мучити одне одного?
Отже, розлучення. Ну що ж, нічого, Марічка переживе вона ж з Дніпра, а це загартовує. Але даремно він думає піти просто так. Маленьку хитреньку помсту ще заслужив.
Того ж вечора вона зареєструвалася на тому самому сайті, що й Остап. Швиденько відшукала його профіль, витягла з Інтернету фото якоїсь столичної красуні (ще й відфотошопила для впевненості), і як підкрадений котик подала заявку в друзі. Остап миттєво «клюнув».
Завязалася запальна переписка. Чоловік з піною біля рота доводив, який він ідеальний та неодружений, шукає серйозні стосунки, дітей хоче і всякого такого. Ще й розповідав, який він легкий в спілкуванні й компромісний! Марічка реготала так, що мало не під стіл падала вона ж краще за всіх знала, скільки «полуничок» у його характері.
– Може, зустрінемось? написала «чергова красуня з Інтернету», затамувавши подих.
– Та залюбки! відповів Остап через пару секунд мабуть, вже пакував чисту сорочку. Але в мене вдома зараз сестра готується до ЗНО, тому давай на нейтральній території. А вечір продовжимо в готелі.
– Йой, ледь не вирвалось у Марічки. А чому це ти так впевнений, що нормальна дівчина одразу погодиться їхати з тобою в готель? Хоча мені наразі це вигідно.
– А давай краще до мене? пише Марічка. Я живу одна у котеджі під Києвом, ніхто не завадить і вдивлялася в телефон, чи зважиться він.
– Чудова ідея! відповів той одразу. Скоріш за все, тішився, що не доведеться витрачати зайву тисячу гривень на готель. Скидай адресу і час, прилечу на крилах кохання.
– Вулиця Весняна, 25. Десята вечора. Домовились?
– Авжеж! Чекай мене.
О девятій Остап раптом збирається і робить вигляд, що на роботі форс-мажор: знічено шукає ключі від автівки і звертається до Марічки:
– Де мої ключі? Не бачила?
– На шафці десь лежали, невинно відповідає дружина, ніжно погладжуючи ключі в кишені халату. Може, наш кіт Рамзан утащив?
– Ох, викличу таксі Ти не чекай, лягай спати.
Дочекався! Далі було ще веселіше: Марічка й не думала його чекати. Навпаки, гарненько використала цей час зібрала свої речі, поцілувала кота у носа і відправилася у власну квартиру, яку свого часу отримала від бабусі по заповіту. Єдине, що залишила після себе у колишньому сімейному гнізді заяву на розлучення на столі. Щоб не промахнувся.
Остап ж повернувся додому вранці, злий, ніби собака без кістки. Спочатку дорога зайняла більше години: то таксі виїхати не може, то навігатор не туди заводить. А коли нарешті добрався на місце й натис на дзвінок, двері відчинила не модель, а тітка такого самого розміру, як три Остапа разом. В напівпрозорому халаті. Досі чоловік готовий був би віддати всі свої гривні, аби стерти цю картину з памяті.
Щоб відкараскатися, викликав наступне таксі, яке ще й шукати довелося годину. Замерз як думка політика на Новий рік.
Повернувшись додому, побачив на столі заяву на розлучення, поряд напис помадою: «Це солодка помста» і все склалося в його голові, як пазл. А десь у місті Марічка пила каву й всміхалася, бо життя штука справді іронічна.
