Кілька місяців тому я почала викладати свої відео в соцмережах. Не тому, що прагну популярності чи хочу бути в центрі уваги. Просто мені це до душі. Люблю знімати рецепти, показувати моменти з донечкою, атмосферу нашого затишного дому. Нічого постановочного чи професійного лише звичайні відео з кухні чи вітальні, доки займаюся повсякденними справами.
Від самого початку мій чоловік став дивитися на це скоса. Спочатку були легкі зауваження. Навіщо мені це? Хто мене буде дивитись? Чому я це викладаю? Я пояснювала, що не маю ніяких прихованих мотивів, це просто моя віддушина. Але Сашко не вірив.
Якось прямо висловився мовляв, я це роблю, щоб привернути увагу інших чоловіків, бути в когось на виду. Я розгубилася, бо звідки взялися в нього такі підозри? Адже мої відео про їжу, ланчбокс Юлі, рецепт борщу чи сирників. Я не ходжу у відвертому одязі, не танцюю, не демонструю себе.
Дурне тут те, що у мене аж 99 підписників. Девяносто девять! Половина моя родина: двоюрідні брати та сестри, тітки, подруги зі школи. Я показала йому профіль, прочитала всі коментарі. Але він лише зітхнув: не в кількості справа, а в намірах. Мовляв, я все одно “чогось шукаю”.
Почалися сварки. Якщо я діставала телефон обовязково була коса усмішка. Якщо щось викладала, питав, хто подивився. Дзвіночок чи емодзі від знайомої одразу: “фліртують”. Одного разу навіть попросив показати приватні повідомлення, хоча їх не було взагалі. Казав, наче я не поважаю його як чоловіка.
З того часу я вже не знімаю із легкістю, як спочатку. Довго думаю, перш ніж щось викласти. Відчуваю, ніби за мною стежать. Моє хобі, що тішило, стало джерелом напруги. Сашко каже, що я змінилася, що прагну “виділитися”. А я відчуваю, що кожен мій крок може бути неправильно витлумачений.
І досі викладаю рідше. Не через брак бажання, а бо боюся провокувати ще одну розмову чи скандал. І от я сиджу й думаю як правильно вчинити?
