Вибачте, почав один із поліцейських. Але ця пані твердить, що ваш кіт перестрибнув на її балкон, напав на неї, а потім викрав її кошеня
Знаєте, бувають такі будинки, які називають кутовими. Це коли два підїзди зєднані в одне ціле, але розташовані під прямим кутом якраз девяносто градусів.
Якщо на внутрішньому боці будинку є балкони, то в кутку вони майже змикаються.
Оце «майже» максимум півтора метра.
Отже
Чоловік і жінка, що жили на пятому поверсі в Києві, якось поверталися додому після роботи. Вони працювали в одній ІТ-компанії і їздили туди і назад на своїй автівці.
Проходячи крізь двір, побачили, як дворняги накинулися на бідного кота, якого підгодовували всі сусіди а також і вони самі.
Чоловік відлякав собак, але коту дісталося. На щастя, несмертельно. Вони підняли його і швидко повернулися до машини.
У ветеринарній клініці йому обробили рани, наклали шви, поставили крапельницю з фізрозчином і вітамінами, зробили укол антибіотика й порадили приносити кота на огляд та щеплення ще протягом тижня.
Так у них вдома зявився Ганя.
Чому саме Ганя? запитаєте ви. Бо виглядав ніби справжній гангстер. Але, як виявилося
Грозний Ганя на подив швидко призвичаївся до домашнього тепла й турботи. Вже за кілька днів він спокійно лежав на мякій ковдрі на дивані, задоволено муркотів і заплющував очі, коли жінка гладила йому животик.
Дивись, який пустун, сміялася вона, чухаючи йому боки.
Ганя трохи морщився рани ще турбували, але муркотіння не припиняв. Йому це і справді подобалося.
Він відгодувався, відмився, хутро зблиснуло, і невдовзі він вже із задоволенням дрімав у когось на колінах.
Минуле життя холод, голод, бійки, постійний страх поступово віддалялося, мов поганий сон.
Тепер Ганя виходив на балкон, влаштовувався в куточку й уважно спостерігав за життям у дворі. Назовні йому більше не кортіло. Він надто добре знав ціну такій «свободі».
Сусідські балкони його не цікавили. До певного моменту
До того дня, як на майже дотичному балконі сусіднього підїзду не зявилося кошеня. Маленьке, пухнасте, шалено миле й доглянуте.
Певно породистий, подумав Ганя з презирливим фирком, відвернувшись і гордо задерши хвоста. Що йому до знань про життя?
Але наступного дня він почув дивний звук. Прислухався саме з того балкону, де живе оцей «балуванець».
Ганя підійшов ближче.
Кошеня затислося в куток і тихенько скавуло.
Гей! окликнув Ганя. Ти чого плачеш? Мабуть, не той корм дали?
Малюк з переляку утиснувся у стінку ще сильніше й замовк, напружено поглядаючи на великого похмурого кота.
Ну, чого ревеш?! перепитав Ганя.
Тоді кошеня, не вилазячи з укриття, ледь чутно прошепотіло:
Вона мене шльопнула капцем А ти знаєш, як це боляче?
Ганя не знав, що таке удар капцем. Тепер його любили, балували й прощали за всі витівки. Але біль він ще добре памятав.
Капцем? перепитав. За що?
Я вранці замяукав. Голодував
І що тут такого? здивувався Ганя.
Вона мене за це шльопнула. І лаяла
Ганя замовк. Малий куля сірого хутра здригався в кутку і боявся навіть пискнути.
Він раптом згадав своє вуличне дитинство холодне, голодне, повне страху.
Часто так? тихо спитав він.
Майже щоразу, схлипнув кошеня. За кожен звук чи проказу. Вона мене не любить
А ось в телефонних розмовах подругам хвалиться, що я дорогий. Що коштую купу грошей. А що означає «дорогий», я не знаю
Ганя знав. Його господиня часто повторювала:
Ти мій найдорожчий.
Але тут це слово звучало інакше.
Він насупився. Ситуація була неоднозначна. Мало кому він так співчував. На вулиці знав би, що робити. А зараз
Тепер він був звичайним домашнім улюбленцем. І що ж в такому випадку робити?
Кошеня позвали до квартири. Воно прижало вушка й хвостик, а з-під лапок від переляку утворилася калюжа. Миттю зникло за дверима.
Ганя дивився на мокру пляму. Згадав, як сам колись, ще малим, не втримався від страху перед великою вівчаркою
Відтоді він більшість часу проводив на балконі. Його нового знайомця називали гучно і напрочуд химерно Гривня.
На думку Гані, більше пасувало б імя Недобір.
Недобір незабаром почав звикати до нього і тепер поспішав на балкон зі скаргами:
Вона сьогодні пригрозила, хлюпав носом малюк, що, якщо я не вгамуюсь, то викине мене з балкону. Їй набридло прибирати після мене
Ганя аж коробився від такого. Часто чув крики й лайку господині Недобора а подекуди й
Іноді здригався від глухого звуку удару капця по тільцю кошеняти.
Він давно вже прийняв рішення. Проте боявся.
Викинуть, думав про себе. За таке точно виженуть.
Йому не хотілося назад у холод, голод і самотність. Не хотілося втрачати людей, які подарували йому нове життя.
Та думка про те, що вона могла би вбити малого, не давала спокою.
Одного разу все й сталося.
Ганя сидів на балконі, прислухаючись. Зі сусідньої квартири долинали крики. Жінка, лежачи в ліжку, знову лаяла бідного Недобора.
Ганя усе бачив у відображенні скляних дверей.
Вона нахилилася, підняла капець, замахнулася на кошеня, що скулився на підлозі, і закричала:
Я тебе прибю, нечисть така!
Ганя не зрозумів, як опинився на чужому балконі. Просто стрибнув ті півтора метри.
Жінка не встигла кинути капця. Просто перед нею виріс
Ні, не кіт монстр!
Величезний кіт із суворою мордою, розкритою пащею, гарчав, фурчав і шипів так голосно, що аж іскри сипалися із очей. У її уяві з того кота сипався вогонь, а погляд був наче пекельний.
Вона скрикнула, впустила капця, і по її ногах у піжамі побігла тепла волога
Їй привиділося саме зло.
«Диявол» підняв лапу, випустивши пазурі. Вона завищала, закрилася руками і знепритомніла.
Через десять хвилин у двері квартири Ганіних господарів подзвонили. На порозі стояла розпатлана сусідка з божевільними очима.
Ваш кіт напав на мене!!! кричала вона. Він подер мене і вкрав мого дуже дорогого кота! Я викликаю поліцію!
Жіночко, спокійно мовила господиня. Наш кіт увесь час вдома. Він нікуди не ходить. І вашого кошеняти у нас немає.
В обличчі сусідки промайнуло здивування. Вона задумалась, але тільки роздратовано зашипіла. З розпачем грюкнула дверима.
Минуло ще десять хвилин зявився наряд поліції. З ними та ж сусідка, щось плутано пояснюючи.
Перепрошую, звернувся старший. Тут пані твердить, що ваш кіт перестрибнув на її балкон, напав на неї й викрав її кошеня
Що?! разом вирвалось у чоловіка і дружини.
В обличчях їхніх читалась чиста розгубленість.
Панове офіцери, заходьте, будь ласка, спокійно запропонував чоловік. Переконайтесь самі: наш кіт зараз на дивані спить. Жодного кошеняти у нас немає.
Компанія зайшла до квартири. Ганя справді спокійно сопів на дивані.
Це він! Оце він! завищала сусідка. Він напав, подер мене і вкрав мого Гривню!
Вибачте, що саме він у вас вкрав? уточнили поліцейські. Їхній кіт викрав ваші гривні?
Ви що, не розумієте?! вибухнула вона. Мого кошеня так звати Гривня!
Поліцейські переглянулись і вийшли на балкон.
Майже два метри, зазначив один.
Ви кажете, що кіт пригнув з кошеням у зубах таку відстань? перепитав інший.
Ви мені не вірите?! заверещала сусідка. Вона бігала по чужій квартирі, волаючи: Гривня! Гривня! Гривня!
Горища, шафи, шухляди усе перелетіло на підлогу. Поліцейським довелося силою посадити її.
Пані, суворо зазначив один офіцер, ви вже порушуєте закон. За такий безлад господарі мають право подати на вас у суд.
Що?! На мене?! Після того, як їхній кіт мене знівечив і вкрав мого кота?!
До речі, задумливо сказав інший, покажіть, де саме вас подряпали чи вкусили.
Сусідка розгубилася і лише закричала:
Я на вас знайду управу! Усіх вас!
Вибачте, чемно сказала господиня, але від вас доволі сильно несе сечею Ви не могли б піднятися з мого стільця?
Очі сусідки зробилися круглими. Спершу вона почервоніла, далі зблідла, а потім кинулася до дверей і ляснула ними.
Будете писати заяву? поцікавився поліцейський.
Ні, хором відповіли чоловік і жінка.
Виглядає так, що у неї проблеми, лагідно додала жінка.
Перепрошуємо за незручності, попрощалися поліцейські й пішли.
Чоловік із жінкою повернулися до Гані, який уже прокинувся і сидів на дивані.
Ану мовив чоловік.
Ану ж бо повторила дружина.
Ганя винувато подивився, спустився з дивану і пішов до шафи.
Він впевнено підчепив лапою дверцята, заплигнув на полицю і обережно витяг з-під рушників кошеня.
Боже мій одночасно видихнули господарі.
Вони сіли на диван.
Ганя підкрався і поклав поруч тремтячий сірий клубочок.
І що нам тепер робити? спитала жінка, підіймаючи кошеня, притискаючи до колін.
Недобір здригнувся і стиснувся ще дужче.
Не бійся, ніжно сказав чоловік.
Ми котів не кривдимо, лагідно додала жінка, погладжуючи тремтячу спинку. А ти, мій дорогий ти покараний, звернулась до Гані. Так робити не можна. Треба було якось інакше
А як інакше? здивувався чоловік. Він же врятував малюка від справжньої відьми. За що його карати?
І взагалі, у нас жодного кошеняти немає. Самі чули, що сказали поліцейські.
Як завжди, зітхнула жінка, звертаючись до Недобора. Чоловіча солідарність. Може, ти ще запропонуєш пригостити його?
Звичайно! Пригостити! підтвердив чоловік з усмішкою. Пішли, Ганя, на кухню, дам тобі курятини.
Ти глянь на них! обурено зітхнула жінка, мов шукаючи підтримки у Недобора.
Але кошеня несподівано випросталось, обережно обійняло її долоню лапками й притиснулося щічкою.
Жінка тепло усміхнулася й примирливо сказала:
Ну гаразд Вперше, прощаю.
Чоловік з Ганею пішли на кухню, а Недобір залишився лежати у неї на колінах, тихенько муркаючи. Тепер і він зрозумів, що погладжування це щастя.
Він ще довго розмірковував, що ж значить слово «дорогий».
З якоїсь причини йому здавалося, що у словах доброї жінки це слово звучить по-справжньому як найдорожче у світі.
От так і є: людяність і любов вимірюються не ціною чи походженням, а добрим серцем і вчинками.
