Чудо під Новий рік
Сергію, поясни мені, будь-ласка, як так можна було забути?! Я ж тобі зранку сто разів нагадувала, ще й смс написала! Оксана дивилася на чоловіка з легким осудом.
А Сергій стояв при вході на кухню з винуватим виразом обличчя, плечима смикав і щось бурмотів.
Я сам не втямив, Оксано Просто вилетіло з голови і все, намагався виправдатися Сергій.
А телефон?
А телефон, бачиш, не діставав з кишені. Ото й не побачив твого повідомлення
Оксана тихо почала кипіти.
Значить, новий акумулятор для свого старого Жигуля купити не забув, а подарунок для доньки під ялинку вилетів!?
Ну Вилетів Бо магазин автозапчастин до восьмої працює, я туди й поспішав, про все на світі забув. Пробач.
Інколи мені здається, Сергію, що твій залізний ржавий кінь дорожчий для тебе за нашу Лесю Оксана важко сіла на табуретку і зітхнула, дивлячись на годинник.
На циферблаті було п’ять хвилин до одинадцятої.
Пізня година, на дворі глуха ніч, змінити вже нічого не можна. І від абсолютної безпорадності ставало ще гірше.
Оксано, ну не вигадуй ти! Я ж Лесю люблю, ти ж це знаєш, переконував Сергій. Просто забув З ким не буває?
От зі мною не буває, Сергію! Оксана ледве стримувалась, аби не підвищити голос так, щоб і донька нічого не почула.
Чоловік спробував обійняти дружину, щоби погасити бурю, але та відсунулася, розвернулася спиною і
пішла насипати олівє у салатницю.
Півдня на цей салат змарнувала, тільки щоб чоловіка порадувати а він а він про подарунок для доньки забув!
Відчувала, що треба було все самій зробити, тихо бурчала Оксана. Ні, полягалася на тебе Думала, надійна людина.
Оксано, я розумію, винен, але як подумаєш не смертельно сказав Сергій. Зрештою, ну нема подарунка під ялинкою. Давай скажемо Лесі, що
Що, Сергію? Що ми їй скажемо? Що тато в тридцять пять вже старечим склерозом страждає? Чи що купити акумулятор було важливіше?
Та ні Можна сказати, що у Святого Миколая цього року завал на роботі, тому не встиг. А зранку куплю їй подарунок та й урочисто вручу, ніби сам Миколай поклав.
Де його купиш? Завтра ж всі магазини зачинені, максимум продуктові. Ех, Сергію
Оксанине обурення було цілком справедливим.
Відколи народилася Леся, в їхній родині була добра традиція: опівночі з 31 грудня на 1 січня всі разом підходити до ялинки і знаходити подарунки.
Цю традицію найбільше обожнювала Леся як і всі її знайомі діти віком сім років. Вона щиро вірила у диво, Святого Миколая і новорічні чудеса. Коли під ялинкою знаходила щось жадане обличчя світилося від радості.
І сьогодні Леся вже кілька разів бігала до ялинки (а раптом до дванадцятої все ж таки щось зявиться!) і розповідала мамі, як чекає подарунка від Святого Миколая.
А цікаво, що цього року мені дідусь подарує? Я б велосипед хотіла, як у Славка з третього поверху Або хоча б ролики!
Оксана посміхалась саме про ролики вона просила Сергія купити доні. Зазвичай сама вибирала подарунок, але цього року Сергія раптово викликали на роботу, й Оксана подумала раз він по дорозі додому, нехай сам купить.
Сергій приїхав аж після восьмої вечора, і коли Оксана, накриваючи на стіл, спитала його про подарунок він раптом згадав, що нічого не купив
Оксанко, не псувати собі настрій у таку ніч, благав Сергій, знову намагаючись її обійняти та втішити. Ну справді, не зі зла. Так сталося. Якщо треба сам Лесі все поясню, вона ж розумна.
Оксана промовчала. Далі розставляла тарілки, а по щоках вже текли сльози. Як же так?! Як забути про подарунок дитині?
До останнього думала, що Сергій десь припрятав коробочку і чекає, коли підкласти її під ялинку. А тепер пізно, всі магазини зачинились
Може допомогти? невпевнено спитав Сергій, дивлячись, як Оксана викладає оселедець під шубою.
Дякую, вже допоміг Не треба.
У цей момент на кухню влетіла щаслива Леся, яка вже переглянула всі мультики на ICTV:
Мамо, тату! До Нового року менше двох годин! Скоро Святий Миколай мені подарунок принесе!
Оксана кинула злий погляд на чоловіка, але швидко отвернулася не хотіла псувати донці настрій. До того ж, вже вигадала, як вийти із ситуації: просто покладе під ялинку конвертик із готівкою і підпише: Лесі на ролики.
Звісно, це не зовсім те, про що дитина мріяла, але краще, ніж нічого.
*****
Об одинадцятій вечора родина сіла до святкового столу, як раптом у двері постукали.
Сергію, ти когось кликав? здивувалась Оксана. Я точно нікого.
І я нікого не кликав. Може, сусіди? Піду гляну, а ви наливайте узвар, озвався Сергій.
Відкривши двері, Сергій побачив бородатого чоловіка у червоному драному пуховику. На Святого Миколая зовсім не схожий. Швидше бомж. І запах відповідний, ні краплі не Русскій стандарт.
Вам чого? Квартирою помилились? Або, може, грошей прийшли просити? То одразу кажу не дам, все одно на оковиту підете!
Та ні, грошей не треба, не бідувати ще, весело відказав незнайомець.
Ото вже не бідує ледь не розсміявся Сергій. Не те щоб він ставився до безпритульних погано, просто сказане було вже дуже комічно.
А чого ж треба? вийшов Сергій на сходову і прикрив двері, щоб аромати не просочились до квартири.
Я ось кошеня в підїзді знайшов. Бачите, яке гарненьке, чоловік вийняв із-за пазухи білий пухнастий клубок. Хотів спитати, може, ваше? Або загубили?
Сергій хмикнув.
Поняв не грошей просить, так кошеня, якого підібрав на смітнику, парить хазяйнам.
Вперше бачу цього котика. І взагалі у нас вдома тварин не було.
Може, візьмете? Якщо у вас дочка є точно сподобається.
Ет, сказано ж буде пропонувати купити кошеня, як собі самого пустити на ніч
Ні, дякую, не треба.
Ясно, зітхнув бородань. Ну, тоді понесу його на смітник.
Чоловік вже пішов було, ховаючи кошеня під куртку, як Сергій його схопив за плече:
Ей, почекайте Нащо ж кошеня на смітник? Лишіть у підїзді просто.
Та на вулицю виженуть, а на смітнику хоч картонна коробка буде. І їжа якась трапиться.
Сергій до тварин був байдужий, але тут чогось стало шкода маля. Уявив його мерзлякуватим, голодним, самотнім у морозну ніч Якби не поспішав назад до столу ще подумав би. Та часу на вагання не було.
Давайте сюди! Сергій вихопив кошеня. Не треба його викидати.
Як скажете, лагідно посміхнувся незнайомець і рушив сходами вниз.
*****
Щойно Сергій повернувся до квартири, з кухні вже визирала хвилююча Оксана з Лесею.
Ти де пропав? Що там трапилось?
Та все добре, усміхнувся Сергій, ховаючи кошеня за спину (і сподіваючись, лиш би воно не нявкнуло). Якщо Оксана дізнається, кого він у хату притягнув під Новий рік вижене на вулицю, і не факт, що тільки кошеня.
Звичайно, вона дізнається, але потрібен час, аби якось пояснити свій вчинок чому за годину до півночі приволік кошеня без згоди родини.
Хто приходив? Оксана підозріло дивилася. Чи не придумає якихось байок?
Та сусід з пятого поверху! Радився, який акумулятор до Жигуля брати.
Ага, ти ж у нас ватажок експертів по акумуляторах. Ну, давай вже руки мий і за стіл, Новий рік ось-ось.
За пять хвилин буду!
Ледве жінка з дочкою вийшли, як Сергій почав носитися по хаті куди б те кошеня подіти? На балкон холодно, у туалет небезпечно, у дитячу та спальню не варто. Лишалась вітальня
Сергію, ти йдеш чи як?! долинув крик Оксани. Скільки можна чекати?
Йду-о-о-о!
Не надто довго думаючи, Сергій заховав пухнастика на нижню полицю шафи дверцята лишив прочиненими. Побіг на кухню.
*****
З Новим ро-о-о-ко-о-ом!!! лунало за вікном.
Сергій тим часом обійняв дружину, побажав здоровя і щастя.
Леся тільки-но поставила склянку зі соком і бігом у вітальню. Оксана рвучко нагадала забула покласти конверт, і кинула грізний погляд на чоловіка: Оце так провина!
Сам тепер дочку заспокоюй!
Але Леся не те що не засмутилась за кілька хвилин заверещала так, що за вікном навіть пяний двір затих.
Мамо! Тату! Йдіть сюди! Що Святий Миколай під ялинку поклав!
Оксана з Сергієм примчали і застигли. Під ялинкою сидів маленький білий кошенятко.
Я так давно мріяла про кошеня! майже ридала дочка від щастя. Назву його Сніжком!
Дівчинка обійняла пухнастика, а Оксана відвела Сергія убік.
Це що таке? Ти звідки це добро взяв? То твоя була задумка?
Оксано, тільки не злися, добре? Я зараз все поясню почав відмазуватись Сергій.
Яке там злитися! Ти б сказав хоч, що сюрприз буде. А то я на тебе нагримала дарма. Оксана обійняла чоловіка, поцілувала в щоку.
Сергій трохи розгублено кліпав не очікував так легко відмазатися.
Ну справді, під Новий рік диво можливе: і донька щаслива, і дружина миліша.
І все завдяки білому кошеняті й
Раптом Сергій згадав про бездомного.
Оксано, слухай Тут таке діло
Він щось прошепотів їй на вухо. Оксана здивовано кивнула.
*****
Ну що, Івановичу, бородатий Михайло плеснув по плечу сусіда без даху. Всіх котів пристроїли. Можна йти в підвал, поки там нічого не позачиняли.
Ага, встигли ми з тобою, Михайле. Непогано придумав ти з тим смітником, посміхнувся Іванович.
Думаєш? Я боявся, що мене самому по сходах навздогін спустять.
А так лише справжня людина, якій не все одно, забере кошеня й не дозволить його викинути.
Ну, добре пожартував.
Двоє сиділи на лавці біля будинку, де вдалося сьогодні прилаштувати чотирьох знайдених у підвалі кошенят. Навколо гуляло багато людей, але ніхто не виганяв, а навіть бажали здоровя та щастя у новому році.
І ось розчахнулися двері підїзду, і на вулицю вилетів Сергій. Оглядівся, побачив їх, помахав рукою й побіг.
Що це він? Передумав кота віддавати? здивувався Михайло.
Це той? Ну несподівано.
З Новим роком, добрі люди! усміхнувся Сергій, підбігши й простягнувши великий пакунок. Там вам і ковбаски, і салати, і навіть кутя. Це ми з дружиною для вас зібрали подяка за котика.
Дякуємо щиро. Не чекали, посміхнулись Іванович із Михайлом.
А це вам від мене особисто, простягнув Михайлу пляшку ігристого. Щоб не на суху святкувати.
Ну все, Михайле, тепер і в нас буде новорічний стіл ось це дійсно диво, радів Іванович.
Сергій збирався йти, але раптом спитав:
А святкувати де будете, якщо не секрет?
Та ось тут за рогом в підвалі, зітхнув Михайло. Там тепліше, сухо, і картонки є для спання.
А знаєте що? Ходіть до мене в гараж.
Через пять хвилин трійця вже заходила в гараж. Сергій відчинив ворота:
Заходьте. Тут вам і розкладачка, і обігрівач, і стіл зі скатертиною. Машину виганяю а ви сідайте! Тут вам і новорічно, і тепло.
Та ні, ми й так помістимось, не згоджувались гості.
Пустіть машину на двір, наполіг Сергій. А ви тут не гуляйте забагато, добре?
Та ми помірковано, для символу. В цей вечір можна, запевнив Михайло.
Гаразд, я вам довіряю. А завтра зайду ще, послухаю ваші історії може, зможу допомогти і вас комусь прилаштувати.
Ого пробурмотів Іванович.
І не кажи погодився Михайло.
Отака вийшла ніч. По-справжньому новорічна і казкова.
