Сьогодні хочу знову записати в щоденнику думки про нашу непросту сімейну ситуацію.
Я порадила зупинитись після третьої дитини. Навіть купила спеціальні ліки, сподіваючись, що це змусить замислитись над подальшими рішеннями. Але мої старання, здається, були марні.
Скільки ще дітей ти плануєш народити? запитала з іронією моя свекруха.
Давайте обійдемось без глузування. Ти засмучена, бо Петро тобі сказав про мою вагітність? спокійно відповіла Марічка.
Авжеж засмучена! Я ж радила зупинитись на третій дитині. Ліки спеціальні купувала, все намагалась зробити, щоб ти добре подумала. Та мої зусилля виявились непотрібними, зітхнула свекруха Катерина.
Ми твою позицію чуємо, але не хочемо йти проти природи, відповіла Марічка.
То ви з мене просто насміхаєтесь? Тоді не розраховуйте більше на мою підтримку! сказала Катерина, явно розгнівана.
Марічка ледь відкрила рота, щоб щось сказати, і тут задзвонив телефон.
Катерина ніколи не була особливо близькою зі своїми дітьми. Вона рідко приводила онуків в гості, не проводила час із ними, не купувала подарунки чи ласощі, окрім днів народження. Фінансово Марічка та Петро були зовсім незалежними. Коли Марічка втретє завагітніла, свекруха настійливо радила зробити аборт, але родина відмовилась, і врешті-решт Катерина досить прив’язалася до внучки. А потім нова вагітність! Марічка намагалася не показувати напругу у стосунках із свекрухою перед чоловіком, поки у неї та дітей все було добре.
У Петра стабільна і престижна робота, а Марічка працює неповний день вдома. Коли її маленька справа почала розвиватись, вона найняла помічницю, аби допомагала з дітьми. В цілому, все було б прекрасно, якби не поведінка Катерини. З самого початку вона не приховувала неприязні до Марічки і часто навіть думала, що її син розлучиться з нею. Та надії Катерини так і не справдились. А потім у родині почали з’являтися діти один за одним.
На думку Марічки, свекруха категорично проти появи четвертої дитини, бо розуміє: всі доходи Петра йтимуть на утримання сімї, а не на її потреби. Раніше вона жила досить забезпечено син оплачував їй стоматолога, возив у СПА, допомагав із ремонтом у квартирі. Катерина боялася втратити всі ці привілеї! Вже не буде додаткової фінансової підтримки. Їй боляче думати, що доведеться відмовляти собі в багатьох речах.
Я намагаюся не помічати її нескінченну критику, але все ж таки відчуваю, як це впливає на мій емоційний стан. Проте мало що могло змінити наше рішення і ми справді матимемо четверту дитину!
Як можна ставитися до матері, яка втручається у життя своїх дітей так настирливо? Мабуть, варто просто не звертати уваги та цінувати свою родину, навіть якщо це непросто у нашому українському світі.
